Образотворче творчість - один з найбільш ранніх і стародавніх видів мистецтва, способів самовираження людини. Живопис допомагає нам проникнути в світ думок, почуттів і образів особистості художника. Тому можливості малюнка використовуються лікарями при роботі з хворими на шизофренію та іншими душевними хворобами.
Шизофренія - складне і до сих пір маловивчене захворювання. Медикам необхідно багато часу, щоб правильно його діагностувати, для цього збирається великий обсяг інформації про хворого. І звичайно, визначити таке захворювання тільки за малюнками не можна.
Однак вони можуть послужити відправною точкою, сигналом для близьких людей звернути увагу на розвивається душевну хворобу дитини, родича чи друга.
Особливо до творчості потрібно придивитися уважно, якщо людина демонструє інші ознаки порушень психіки: схильний до депресій, догляду в себе, одержимий маячнею ідеями, повідомляє про дивні явища, які не існують в реальності (галюцинації) і т. Д. Малюнки хворих на шизофренію людей зазвичай мають ряд відмінностей і характерних особливостей.
Ні в якому разі не можна займатися самодіагностикою і тим більше закривати очі на ознаки душевного розладу у вашого близької людини. Пам'ятайте, що самі вони сприймають прояви хвороби просто як особливості особистості, і часто тільки близькі люди можуть переконати їх звернутися до лікаря.
Коли недуга точно встановлений, саме малюнок часто допомагає психіатрів відстежити динаміку розвитку патології, внутрішній стан пацієнта, особливо коли він недоступний для продуктивного контакту. Картини шизофреніків з описом історії хвороби автора зазвичай є в будь-якому посібнику з психіатрії.
Чим відрізняються малюнки душевнохворих і здорових людей
Живопис душевнохворого - це відображення його психічного стану на поточний момент, «зліпок» його складного світу божевільних ідей, галюцинацій, спроба усвідомлення себе і свого місця в світі.
Психіатри виділяють характерні саме для шизофреніків риси і особливості, чітко видні в їх образотворчому творчості. У лікарів навіть існує класифікація картин психічно хворих за основними ознаками:
- З проявом стереотипии.
- З розщепленням, розривом асоціативних зв'язків.
- З невиявленими (нез'ясованими) формами.
- Символічні.
Стереотипія в малюнку
Хворі на шизофренію протягом дуже тривалого проміжку часу можуть малювати одні й ті ж фігури, контури, предмети, символи або знаки. Кожен раз виходить якийсь стереотипний начерк. Це проявляється також в однаковій манері виконання і колірної гамі.
У період загострення психотичних симптомів стереотипність малюнків пацієнта зазвичай зростає, але знову стає більш слабко в періоди ремісії. Наприклад, пацієнтка, поглинена ідеєю своїх взаємин з чоловіками, часто зображала людей і фалічні символи у вигляді гір, стовпів, інших витягнутих предметів. Повторюваність сюжету простежувалася з роботи в роботу.
Тематика картинок буде відображати ту саму таємну і болючу проблему взаємовідносин зі світом: конфлікти з людьми, галюцинаторні бачення, маревні ідеї.
На відміну від здорової людини, захоплено малює в одному жанрі - наприклад, портрети, пейзажі, морську тематику і т. Д. - малюнки шизофреніків обов'язково будуть демонструвати і інші яскраві риси, характерні для живопису саме душевнохворих людей.
На фото, малюнки хворого на шизофренію. Повторюваний стереотипний образ, названий їм «лимонна птах». Можна простежити характерні риси творчості душевнохворого: символізм, орнаменталізм у виконанні, малювання штрихом і т. Д.
Малюнки з розривом асоціативних зв'язків, розщепленням
Ефект розщеплення, розриву яскраво проявляється у специфічній фрагментарності художньої творчості хворих на шизофренію. Частини тіла або іншого об'єкта зображуються окремо один від одного, можуть розділятися лініями або навіть предметами.
Здорові діти малюють всю кішку цілком, дитина-шизофренік може зобразити її окремі «частини» або в різних кутах листа, або навіть на окремих сторінках. Зображуючи будинок, шизофренік малює дах, фасад і вікна окремими, не пов'язаними один з одним частинами і т. Д.
Як варіант, окремий фрагмент або будь-яка малозначима деталь буде головним об'єктом зображення, що також не характерно для творчості психічно врівноважених людей. Наприклад, хворий, відображаючи себе, малює одну-єдину закарлюку-зморшку на лобі ( «це мої думки», «це я - сумний»).
Малюнки з нез'ясованими (невиявленими) формами
Так називають образотворчі роботи, що складаються з різноманітних деталей, які не пов'язані між собою. Ці зображення незакінчений, об'єкти на них неясно окреслені, переважають штрихи невизначеної форми. Наприклад, тварини, намальовані шизофрениками, матимуть дивний вигляд і форму, які не зустрічаються в реальному житті. Також вони бачать предмети, людей, події.
символічні малюнки
У символічних начерках свої думки, почуття хворі проявляють не прямо, а образами - символами, зрозуміти які можна лише за допомогою самого пацієнта. Зображення немов зашифровуються душевнохворими, і шифр цей не тільки неясний оточуючим, але часто незрозумілий і самому художнику.
Одночасно для картин шизофреніків властиві:
- орнаменталізм, часте використання симетричних образів;
- відсутність логіки, поєднання несумісного;
- незакінченість, відсутність цілісності композиції;
- відсутність порожніх місць;
- малювання штрихом;
- нерухомість образів (відсутній рух);
- занадто ретельне промальовування найдрібніших деталей.
Зверніть увагу! У порівнянні з живописом здорових людей, творчість шизофреніків наочно демонструє картину душевної зжужмленість, розірваності, розщеплення свідомості, властивих патології. Особливо це буде помітно в процесі погіршення психічного стану. Творчість здорової людини буде відрізняти, навпаки, цілісність композиції, зв'язаність і логічність деталей, різноманітність колірної гами.
Більше робіт людей, хворих на шизофренію, можна подивитися в відеоматеріалі:
Картини знаменитих шизофреніків
Безумовно, для самої людини хвороба розуму - тяжке випробування. Однак, існує досить поширена думка, що талант і психічна хвороба часто йдуть рука об руку. Нетривіальний погляд на життя через призму, здавалося б, дефекту свідомості подарував світові картини художників-шизофреніків, визнаних геніальними. Вважається, що на цю недугу страждали Вінсент Ван Гог, Михайло Врубель, Сальвадор Далі.
З точки зору відображення розвитку хвороби, в творчості особливий інтерес представляють роботи англійського художника Луїса Уейна (1860-1939). Все своє життя Уейн малював виключно кішок, які були абсолютно олюднені в його живопису.
Художник створив цілий котячий світ. Вони пересуваються на задніх лапах, носять одяг, створюють сім'ї, живуть в людських будинках. Його роботи були дуже популярні вже при його житті. Забавні «котячі» картинки друкувалися, в основному, на листівках, які добре розкуповувалися.
Луїс Вейн страждав від шизофренії, яка не сильно торкнулася його перші роботи. Але в останні роки життя хвороба все більше опановувала їм, і він навіть був поміщений в психіатричну лікарню.
Сюжет його картин залишився незмінним - кішки, але от самі картини поступово втрачають композицію, зв'язаність, багатство смислів. Все це витісняє орнаменталізм, складні абстрактні візерунки - риси, які відрізняють картини шизофреніків.
Роботи Луїса Уейна часто публікують в підручниках по психіатрії як раз в якості яскравого прикладу зміни живопису під впливом розвитку хвороби свідомості.
висновок
Образотворче спадщина геніїв, хворих на шизофренію, безцінне. Однак, всупереч поширеній думці про масову геніальності шизофреніків, варто відзначити, що можливий сплеск творчого потенціалу припадає на перші, щадні етапи хвороби. Згодом, особливо після нападу психозу і під впливом деградації психіки, людина нерідко втрачає здатність до продуктивної творчості.
Є дивовижні малюнки, може бути ці люди все таки невизнані генії?
М.Н., 36 років, паранойдная форма шизофренії. Освіти - три класи. Незважаючи на спочатку низький інтелектуальний рівень, хвора розробила складну божевільну концепцію. Зміст марення було досить своєрідним: хвора вважала, що з якоїсь планети на Землю занесена лабораторія під назвою "система Плутон". Ця лабораторія знаходиться на інопланетне кораблі, а мета її - вивчення і поневолення землян. Малювала вона в режимі "автоматичного письма": ставила на аркуші точку і далі "рука сама водила по папері". При цьому часто не могла пояснити сенс намальованого, говорила, що зміст малюнка не її, що "той, хто водить рукою, знає і сенс".
М.Н., параноїдна шизофренія - "Людина, що палить електронний людина".
М.Н., параноїдна шизофренія - "Углоед. Я не сміюся, - але свою справу роблю?! + ".
М.Н., параноїдна шизофренія - "Хто я тепер? Урод: чи то свиня, то людина. Я потребую відокремленому від усього Світу ".
М.Н., параноїдна шизофренія - "Для управління людиною, його думками на нього одягають невидимий скафандр, з'єднаний з апаратом конструювання думок".
Замальовка зорових галюцинацій. Хворий полінаркоман, вживав гашиш, опій, ефір, кокаїн.
А.З., шизофренія - "Важко і дуже важко врятуватися. Але треба! Жити потрібно. Всім! ".
А.З., шизофренія - "Один не отримав видобуток. Разшібся об скелю ".
А.З., шизофренія - "Рятувати старого теж треба! Навіть птах Це знає ".
Л.Т., шизофренія. Хвороба протікала у вигляді нападів, різних за структурою. Це були фазові депресії або маніакально-екстатичні стани, що супроводжуються баченням яскравих фантастичних образів, казкових, космічних, іноплатентних сюжетів. Її малюнки і коментарі до них були відтворені братом, чоловіком, професійно володіє живописом. Хвора яскраво, емоційно розповідала йому, що "була присутня при загибелі світу", коли все навколо вибухало і валилося, "в димі і гуркоті величезними низками летіли людські черепи" і "нанизувалися" на її голову, "в голові розселилися орди всякої нечисті, змій і іншого, вони вели між собою війну ".
Л.Т., шизофренія - "Загибель світу і жах".
Л.Т., шизофренія - "Квітка туги".
Л.Т., шизофренія - "Безумство".
Л.Т., шизофренія - "Я втрачаю фізичної оболонки і залишається одне - велике, гармонійне, божественно-світле і прекрасне психічне" Я "".
А.Б., 20 років, шизофренія. Збереглося лише кілька малюнків цього автора. У них відображені такі характерні для даного захворювання явища як "матеріалізація" думок, відчутних хворим як щось матеріальне, схізіс (розщеплення психіки): "тут все врозкид - органи чуття, серце, час і простір".
А.Б., шизофренія - "Поза часом і простором".
А.Б., шизофренія - "Думки - речі (уречевлення думок)".
Н.П., шизофренія з маячними ідеями винахідництва. Вважав, що цілком можна винайти апарати, які без палива, тільки завдяки обраній формі і "гравітації", будуть забезпечувати рух.
С.Н., 20 років, параноїдна шизофренія. Хвороба проявилася під час служби в армії. Можливо, на противагу жорстокій і грубої дійсності хворого стали відвідувати думки про інше, кращому світі, про Бога.
С.Н., параноїдна шизофренія - "Мої думки можна почути і видно: те, про що я думаю, чують все, і на екрані з'являються думки-картини".
С.Н., параноїдна шизофренія - "Я чую голос Бога. Він вкладає мені в голову весь пристрій світу і душі ".
І ось ще:
А.Ш., 19 років, шизофренія. Захворювання почалося в 13-14 років з змін характеру: став замкнутим, втратив всі контакти з друзями, рідними, перестав ходити в школу, йшов з дому, проводив час в церкві, монастирях, бібліотеках, де "займався філософією", сам писав "філософські трактати ", в яких викладав своє бачення світу. Саме в цей час почав малювати в дуже дивній манері. За словами батьків раніше ніколи не малював, і для них було несподівано, що в сина відкрився талант живописця, хоча його малюнки і були дивними, незрозумілими.
Медицина, "Я" і "Лимонна птах" | "Він скоро помре (Автопортрет)" |
У 18 років був призваний в армію, почав службу в місті Архангельську. Саме тут відбулася маніфестація захворювання: з'явилися маячні ідеї, галюцинації, депресія, робив неодноразові спроби до самогубства. Поступово в відділення був практично недоступний для контакту, але лише в бесідах з лікарем (Муратової І.Д.) відкривав світ своїх психопатологічних переживань. Багато малював: частина малюнків приніс з собою, інші були намальовані вже в стаціонарі. Лікуючий лікар заохочувала його прагнення малювати, надавала папір, фарби. При виписці він подарував лікареві колекцію своїх малюнків. Надалі ця колекція стала основою музею творчості душевнохворих, і по теперішній день використовується в навчальних цілях.
На багатьох малюнках А.Ш. присутній образ птиці, названої ним "лимонної". Це образно-символічне відображення внутрішнього світу хворого, того, чим він живе, відгородившись від реальності. (Останню він, як правило, зображував в дратівному червоному кольорі)
"Субстанція"
"Сутність живописця" |
"Збоченці"
хвороба
"Алкоголік і алкоголізм"
"головний біль"
"Моя голова"
Пацієнт психіатричної клініки А.Р. вперше взявся за фарби та олівці вже в лікарні. Його роботи, безсумнівно, будуть цікаві не тільки лікаря, але й широкому колу поціновувачів мистецтва.
А.Р. - "Лабіринти снів"
Вл.Т., 35 років, хронічний алкоголізм. У психіатричну лікарню надходив неодноразово в зв'язку з повторними алкогольними психозами. Його хвороба була обтяжена неблагополучної спадковістю - рідна сестра страждала на шизофренію. Всі малюнки, що відображають психопатологічні переживання виконані після виходу з психозу і в світлому проміжку (поза запою). Автор мав незакінчена художню освіту, професійно володів технікою живопису.
У малюнку "Мої руки займають всю кімнату" відображена патологія сприйняття, аутометаморфопсія (соматоагнозія, "порушення схеми тіла"), порушення сприйняття розмірів власного тіла, окремих його частин. Руки, ноги або голова здаються дуже великими / маленькими або дуже довгими / короткими. Це відчуття корегують поглядом хворого на кінцівки або дотиком. Спостерігається при шизофренії, органічних ураженнях головного мозку, інтоксикаціях і в інших випадках.
Малюнки на тлі прийому LSD
Перший малюнок був готовий через 20 хвилин після першої дози (50 мкг)
Експеримент проходив в рамках програми уряду США з дослідження препаратів, що змінюють психіку, в кінці 50-х років минулого століття. Художник отримав дозу LSD-25 і коробку з олівцями і ручками. Йому потрібно було намалювати лікаря, який зробив йому ін'єкцію.
Cо слів пацієнта: "Стан нормальний .. поки ніяких ефектів"
Про те, що психічні розлади страждали Ван Гог і Камілла Клодель, згадується легко. А кому з російських діячів мистецтва був поставлений той же сумний діагноз? Ні, це не Кандинський або Філонов, гіпнотизують своїм живописом, а художники, чиї полотна часом були цілком реалістичні. Продовжуючи розгляд з Софією Багдасарова.
МИХАЙЛО Тихонович ТИХОНОВ (1789-1862)
ЯКОВ МАКСИМОВИЧ АНДРІЙОВИЧ (1801-1840)
Дворянин Полтавської губернії і художник-аматор, Андрійович був членом Товариства об'єднаних слов'ян і одним з найактивніших декабристів. Під час повстання 1825 року служив при Київському арсеналі. Заарештували його в січні наступного року, і при розборі справи з'ясувалося, що він закликав до цареубийству, піднімав військові частини на повстання і так далі. Засудили Андрійовича в числі найнебезпечніших змовників, по I розряду, засудивши до 20 років каторжних робіт. Блискучого поручика відправили в Сибір, де з часом він зійшов з розуму, і через 13 років заслання помер у місцевій лікарні - мабуть, від цинги. Робіт його збереглося вкрай мало.
ОЛЕКСАНДР АНДРІЙОВИЧ ІВАНОВ (1806-1858)
Майбутній автор «Явища Христа народу» прибув до Італії 24-річним хлопцем, який виграв пенсіонерського поїздку. У цих теплих краях він залишився майже на все своє життя, постійно опираючись наказам про повернення. Більше 20 років він наполегливо писав своє полотно, жив замкнуто, поводився похмуро.
Серед російської діаспори циркулювали чутки про його душевному нездоров'я. Гоголь писав: «Сподобалося було деяким проголосити його божевільним і розпустити цей слух таким чином, щоб він на власні вуха на кожному кроці міг його чути». Друзі художника захищали його, стверджували, що це наклеп. Наприклад, граф Федір Толстой повідомляв у своєму рапорті, що художник Лев Кіль після приїзду імператора в Італію «вжив всі інтриги, щоб не допустити государя по майстернях наших художників, а особливо Іванова не терпить і виставляє божевільним містиком і встиг вже надути це в вуха Орлова , Адлерберга і нашого посланника, з яким до гидоти падлючити, як скрізь і у всіх ».
Проте поведінка Іванова ясно свідчить, що ці чутки все-таки мали під собою грунт. Так, Олександр Тургенєв описав гнітючу сцену, коли разом з Василем Боткіним вони покликали якось художника на обід.
«- Ні-с, ні-с, - твердив він, все більше бліднучи і гублячись. - Я не піду; там мене отруять.<…>Особа Іванова прийняло дивний вираз, очі його блукали ...
Ми з Боткіним переглянулися; відчуття мимовільного жаху ворухнулося в нас обох.<…>
- Ви італійців ще не знаєте; це жахливий народ-з, і на це преловкіе-с. Візьме та з-за бортіща фрака - ось таким собі манером щіпку кине ... і ніхто не помітить! Так мене всюди отравлівалі, куди я не їздив ».
Іванов явно страждав манією переслідування. Біограф художника Ганна Цомакіон пише, що властива йому і раніше недовірливість поступово розрослася до загрозливих розмірів: боячись отрути, він уникав обідати не тільки в ресторанах, але й у знайомих. Іванов готував собі сам, брав воду з фонтану і часом харчувався тільки хлібом і яйцями. Часті жорстокі болі в шлунку, причини яких він не знав, вселяли йому впевненість у тому, що комусь періодично вдається підсипати йому отруту.
ОЛЕКСІЙ ВАСИЛЬОВИЧ Тиранов (1808-1859)
Колишній іконописець, якого підібрав Венецианов і навчив реалістичного живопису, пізніше вступив до Академії мистецтв і отримав золоту медаль. З пенсіонерської поїздки в Італію він повернувся в 1843 році на межі нервового зриву, як кажуть - через нещасливе кохання до італійці-натурниці. І на наступний рік потрапив в петербурзьку психіатричну лікарню. Там його зуміли привести в відносний порядок. Наступні кілька років він провів на батьківщині, в Бєжецьку, а потім знову працював в Петербурзі. Помер Тиранов від туберкульозу в 51 рік.
Пімен Микитович ОРЛОВ (1812-1865)
Любителі російського мистецтва XIX століття пам'ятають Пимена Орлова як непоганого портретиста, який працював в манері Брюллова. Він успішно закінчив Академію мистецтв і виграв пенсіонерського поїздку в Італію, куди і поїхав в 1841 році. Йому неодноразово наказували повернутися на батьківщину, але Орлову прекрасно жилося в Римі. У 1862 році 50-річний Орлов, до того моменту академік портретного живопису, захворів нервовим розладом. Російська місія влаштувала його в лікарню для душевнохворих в Римі. Через три роки він помер в Римі.
ГРИГОРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ СОРОКА (1823-1864)
Кріпосний художник виявився одним з найталановитіших учнів приватної школи Венеціанова. Але його власник, на відміну від господарів багатьох інших венеціановцев, відмовився дати Сороці свободу, змушував його працювати садівником і обмежував як міг. У 1861 році художник нарешті отримав волю - від Олександра II Визволителя, заодно з усією країною. На волі Сорока захищав свою громаду, пишучи скарги на колишнього пана. Під час одного з конфліктів 41-річний художник був викликаний в волость, яке його засудило «за грубості і помилкові чутки» до триденного арешту. Але через хворобу Сороку відпустили. Увечері він відправився в горшкових сарай, де повісився. Як написано в протоколі - «від непомірного пияцтва і проізшедшіх від того смутку і з божевіллям розуму внаслідок нажитого справи».
ОЛЕКСІЙ ПИЛИПОВИЧ ЧЕРНИШОВ (1824-1863)
У 29 років цей виходець із «солдатських дітей» отримав Велику золоту медаль і відправився на пенсію Академії мистецтв в Італію. Там виявилися перші симптоми його хвороби, яку в XIX столітті називали розм'якшенням мозку. Його нервовий розлад супроводжувалося хворобою очей, ревматичні болями, погіршенням зору і, звичайно, депресією. Чернишов намагався лікуватися в Австрії, Франції і Швейцарії, але становище його тільки погіршувався. Через сім років після від'їзду він повернувся в Росію, причому його успіхи все-таки були такі великі, що Чернишов отримав звання академіка. Але деградація тривала, і в підсумку його помістили в заклад Штейна для душевнохворих, де він помер через три роки після повернення в 39-річному віці.
ПАВЛО АНДРІЙОВИЧ ФЕДОТОВ (1815-1852)
Коли автору «Сватання майора» та інших хрестоматійних полотен виповнилося 35 років, його стан духу почала стрімко погіршуватися. Якщо раніше він писав сатиричні картини, то тепер вони стали депресивними, повними відчуття безглуздості життя. Бідність і важка робота при нестачі світла привели до погіршення зору і частих головних болів.
Навесні 1852 року розпочалося гостре психічний розлад. Сучасник пише: «Між іншим, він замовив собі труну і приміряв його, лягаючи в нього». Потім Федотов придумав собі якусь весілля і став тринькати гроші, готуючись до неї, зайшов до безлічі знайомих і в кожній родині посватався. Незабаром Академію мистецтв сповістили з поліції, що «при частині міститься божевільний, який говорить, що він художник Федотов». Його помістили в приватний заклад для стражденних душевними хворобами віденського професора психіатрії Лейдесдорфа, де він бився об стіну головою, а лікування полягало в тому, що його били в п'ять батогів п'ять чоловік, щоб втихомирити. У Федотова були галюцинації та марення, стан його погіршився.
Хворого перевели в лікарню «Всіх скорботних» на Петергофской дорозі. Його друг писав, що там «він в сказі кричить і буяє, носиться з думками в небесному просторі з планетами і знаходиться в положенні безнадійному». Помер Федотов в тому ж році від плевриту. Наш сучасник психіатр Олександр Шувалов передбачає, що художник страждав на шизофренію з синдромом гострого почуттєвого марення з онейроидно-кататоническими включеннями.
МИХАЙЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ ВРУБЕЛЬ (1856-1910)
Перші симптоми хвороби з'явилися у Врубеля в 42 роки. Поступово художник ставав все більш дратівливим, буйним і багатослівним. У 1902 році сім'я вмовила його здатися психіатра Володимиру Бехтереву, який поставив діагноз «невиліковний прогресивний параліч внаслідок сифілітичної інфекції», що тоді лікували вельми жорстокими засобами, зокрема ртуттю. Незабаром Врубель був госпіталізований з симптомами гострого психічного розладу. У клініці він з перервами провів останні вісім років життя, за два роки до смерті повністю осліпнувши. Помер він в 54 роки, навмисне простудившись.
АННА СЕМЕНІВНА Голубкіна (1864-1927)
Найзнаменитіша з жінок-скульпторів Російської імперії під час навчання в Парижі двічі намагалася накласти на себе руки через нещасливе кохання. На батьківщину вона повернулася в глибокій депресії, і її відразу поклали в психіатричну клініку професора Корсакова. Вона прийшла в себе, але протягом життя з нею траплялися напади незрозумілою туги. Під час революції 1905 року вона кидалася на збрую коней козаків, намагаючись зупинити розгін натовпу. Її притягнули до суду як революціонерку, але відпустили як психічно хвору. У 1907 році Голубкіну засудили було до року в фортеці за поширення революційної літератури, але через психічного стану справу було знову припинено. У 1915 році важкий напад депресії знову поклав її в клініку, і декілька років вона не могла творити через свого душевного стану. Дожила Голубкіна до 63 років.
ІВАН ГРИГОРОВИЧ МЯСОЄДОВ (1881-1953)
Син відомого передвижника Григорія Мясоєдова також став художником. Під час Громадянської війни він воював на боці білих, потім опинився в Берліні. Там він застосував свої художні навички для виживання - став підробляти долари і фунти, чому він навчився ще в армії Денікіна. У 1923 році Мясоєдов був заарештований і засуджений на три роки, в 1933 році він знову попався на фальшивомонетничестве і сів у в'язницю на рік.
У 1938 році ми бачимо його вже при дворі князівства Ліхтенштейн, де Мясоєдов стає придворним художником, портретує князя і його сім'ю, а також робить ескізи поштових марок. Однак в князівстві він жив і працював за фальшивим чехословацькому паспорту на ім'я Євгена Зотова, що в підсумку з'ясувалося і призвело до неприємностей. Його дружина, італійська танцівниця і циркачка, на якій він одружився ще в 1912 році, залишалася з ним всі ці роки, допомагаючи переживати неприємності і збувати підробки.
До цього в Брюсселі Мясоєдов написав портрет Муссоліні, під час війни він теж був пов'язаний з нацистами, в тому числі з власовців (німців цікавило його вміння підробляти гроші союзників). Радянський Союз зажадав у Ліхтенштейну видати колабораціоністів, однак князівство відмовило. У 1953 році подружжя за порадою екс-командувача РНА німецького вермахту Бориса Смисловского вирішують переїхати в Аргентину, де через три місяці 71-річний Мясоєдов вмирає від раку печінки. Художник страждав на важку форму депресивного розладу, що видно по картинам його останнього періоду, повним песимізму і розчарування, наприклад по циклу «історичних кошмарів».
СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ КАЛМИКОВ (1891-1967)
ХХ століття - це час, коли з'являються художники, що не зійшли з розуму, а, навпаки, стали художниками, будучи вже божевільними. Інтерес до примітивізму, «мистецтву аутсайдерів» (арт-брют) створює їм більшої популярності. Один з них - Лобанов. У сім років він перехворів на менінгіт і став глухонімим. У 23 роки потрапив в першу психіатричну лікарню, через шість років - до лікарні «Афонін», звідки не виходив до кінця життя. У «Афонін» завдяки керівництву психіатра Володимира Гаврилова, який вірив в арт-терапію, Лобанов почав малювати. У 1990-ті роки його наївні твори, виконані пастою від кулькової ручки, стали виставляти, і він придбав велику популярність.
ВОЛОДИМИР ІГОРОВИЧ ЯКОВЛЄВ (1934-1998)
Один з найбільш пам'ятних представників радянського нонконформізму в 16 років майже втратив зір. Потім почалася шизофренія: з юності Яковлєв спостерігався у психіатра і час від часу лягав до психіатричних лікарень. Зір у нього збереглося, але через викривлення рогівки Яковлєв бачив світ по-своєму - з примітивними контурами і яскравими фарбами. У 1992 році майже 60-річному художнику в Інституті мікрохірургії ока Святослава Федорова частково повернули зір - що цікаво, це не вплинуло на стиль. Роботи залишилися впізнаваними, тільки більш пропрацювали. Він багато років не виходив з психоневрологічного інтернату, де через шість років після операції і помер.
Перед вами малюнки 18-річної дівчини на ім'я Кейт, якій рік тому поставили страшний діагноз - шизофренія. Вона бачить дивні галюцинації, які потім малює, щоб спробувати розібратися зі своїми думками. Кейт вирішила показати всім, з чим їй доводиться жити і супроводила свої малюнки пояснювальними коментарями.
"Протягом багатьох років мені ставили кілька діагнозів. У 17 років, нарешті, був поставлений діагноз шизофренії, коли мої батьки зрозуміли, що моє психічне здоров'я погіршується".
"Я малюю багато своїх галюцинацій, так як малюнок допомагає мені впоратися з цим".
"Неживі предмети будуть виглядати як картина Ван Гога: збочені і різкі".
"Це пташка, вона співає мені".
"Це цитата художника по імені Джори, і це було те, що говорило зі мною. Моя депресія змушує мене відчувати себе нікчемною, як муха. Ці ілюстрації відображають мою хворобу".
"Ця людина виповзає з вентиляційного отвору в моєму стелі і виробляє клацання, або я бачу, як він виповзає з-під предметів".
"Це автопортрет".
"Ось приклад з безтілесних очей, які я бачу. Вони з'являються в курганах або на моїх стінах або підлогах. Вони деформуються і рухаються".
"Моя самооцінка знаходиться на найнижчому рівні, і я відчуваю себе незначною. Мені завжди хотілося б перетворитися в« красивого »людини".
"Організація, спілкування, параноя, депресія, неспокій і управління моїми емоціями - вони ведуть велику боротьбу за мене".
"Те, з чим я живу, нелегко, і це може бути виснажливим, але я не живу на вулицях, кричачи про викрадення інопланетян.Ето не означає, що немає таких людей - є. Проте, є такі ж люди, як я , які просто сидять вдома, замкнені у своїй кімнаті. Це спектр симптомів з різним ступенем тяжкості. Досвід кожної людини унікальний ".
талановиті та душевнохворі люди- це як дві сторони однієї монети. Адже не дарма нестандартно мислячих, неординарних, особливих людей називають ненормальними і божевільними, а художникам, чиї картини не вкладаються в загальноприйняті рамки і залишаються незрозумілими глядачем, радять пройти курс медикаментозної і психотерапії. Звичайно, можна скільки завгодно нарікати на вузьколобість і зашореність таких "порадників", але в чомусь вони мають рацію. А щоб в цьому переконатися, варто лише поглянути на картини, які малюють пацієнти психоневрологічних клінікі диспансерів.
Про творчість ми одного разу писали на Культурології, проводячи паралелі з картинами Босха, Далі і сучасних сюрреалістів. І були недалекі від істини. Як відомо, Сальвадор Далі був епатажним зайдиголовою з нестандартною поведінкою і дивними реакціями на оточуючих. А за натхненням він часто навідувався в психлікарні, де розглядав картини пацієнтів, які немов відкривали для нього двері в інший світ, далекий від земного, реального світу. Душевне здоров'я Ван Гога також під питанням, адже неспроста він сам позбавив себе вуха. Але його картинами ми захоплюємося до цього дня. Бути може, через час такими ж популярними будуть і картини будь-кого з нинішніх пацієнтів відділення психоневрології, з чиїми роботами ми сьогодні і знайомимо наших читачів.
Автори цих картин - люди з важкою, часто трагічною долею, і таким же трагічним діагнозом в медкарті. Шизофренія і маніакальна депресія, неврози і розлади особистості, нав'язливі стани і алкоголічний психоз, наслідки захоплень наркотиками та сильнодіючими медикаментами, все це накладає глибокий відбиток на особистість пацієнта, істотно спотворює його мислення і погляд на світ, і вихлюпується назовні у вигляді картин, схематичних малюнків або іншого виду творчості. Адже не дарма душевнохворим людям в обов'язковому порядку прописаний курс арт-терапії, а їх творчі роботи збирається і виставляються в музеях і галереях не тільки Росії, але і зарубіжних країн.
Ще в середині 70-х років в Росії був відкритий перший (і, ймовірно, єдиний) Музей творчості душевнохворих. Сьогодні він закріплений за кафедрою психіатрії та наркології, і як і раніше відкриває двері як для допитливих відвідувачів, так і для тих, хто займається науковим дослідженням божевілля і геніальність людини.
