Підземні води

(a. subsurface water storage; н. Untergrundwasservorrate; ф. ressources en eaux souterraines; і. reservas de aguas subterraneas) - кількість води, що міститься у водоносному горизонті в природ. умовах або що надходить до нього внаслідок проведення водогосп. заходів. Під терміном "З. п. ст." часто розуміють також те кількість води, до-poe може бути використано. Існує ряд класифікацій З. п. в. для оцінки кіл-ва підземних вод. У більшості з них розрізняють поняття "ресурси" та "запаси". Терміном "запаси" зазвичай позначають обсяг (масу) підземних вод у водоносному горизонті, терміном "ресурси" - витрата підземних вод за одиницю часу. Виділяють природні та пружні запаси. Естеств. (звані також статичними, геологічними, віковими або ємнісними) З. п. в. характеризують в об'ємних одиницях загальна кількість води у водоносному пласті, пружні запаси - кількість води, що вивільняється при розтині водоносного пласта і зниженні пластового тиску в ньому при відкачуванні або самовиливу за рахунок об'ємного розширення води і зменшення порового простору самого пласта.
B практиці гідрогеол. досліджень зазвичай роблять оцінку природ. та експлуатац. ресурсів підземних вод Естеств. ресурси (чи динамич. запаси) характеризують величину живлення підземних вод рахунок інфільтрації атм. опадів, поглинання річкового стоку та перетікання з ін. водоносних горизонтів, сумарно виражену величиною витрати потоку або товщиною шару води, що надходить у підземні води. Cp.-багаторічна величина живлення підземних вод, за вирахуванням випаровування, дорівнює величині підземного стоку, тому при регіональних оцінках єств. ресурси підземних вод часто виражаються cp.-річними та мінімальними. значення модулів підземного стоку.
Експлуатац. З. п. в. (Ресурси) - у води, до-poe може видобуватися в одиницю часу з водоносного горизонту раціональним в техніко-економіч. відношенні водозабором при заданому режимі експлуатації та якість води, що задовольняє вимогам протягом усього розрахункового періоду експлуатації. Експлуатац. запаси (ресурси) є одним із осн. критеріїв можливості та доцільності використання підземних вод для розл. цілей. При цьому, за традицією, що склалася, при регіональних оцінках зазвичай користуються терміном "експлуатаційні ресурси", a при оцінках для водопостачання конкретних об'єктів - "експлуатац. запаси". Оцінюючи експлуатац. запасів (ресурсів) враховується можливість використання природ. (У т.ч. пружних) запасів, єств. ресурсів, а також ресурсів, що залучаються (доповн.), що утворюються безпосередньо внаслідок експлуатації водозаборів (залучення поверхневих вод, підземних вод "непродуктивних" горизонтів тощо). Важливим джерелом формування експлуатацій. запасів можуть бути мистецтва. запаси і ресурси, створювані рахунок закачування поверхневих вод у природні підземні ємності з допомогою спец. споруд, фільтрації. втрат із водосховищ та каналів, інфільтрації поливних вод на зрошуваних масивах тощо. Ресурси (запаси) прісних підземних вод визначають на локальних ділянках з метою водопостачання конкретних об'єктів (міст, підприємств) і великих терр., Для яких дається регіональна оцінка природ. та експлуатац. ресурсів для перспективного планування можливостей використання підземних вод. Оцінка експлуатац. З. п. в. на локальних ділянках проводиться виходячи з спец. розвідувальних гідро-геол. робіт чи даних експлуатації діючих водозаборів стосовно виділеним м-ниям підземних вод чи його отд. дільницям.
Експлуатац. З. п. в. в залежності від ступеня розвіданості м-ній, вивченості якості вод та умов експлуатації поділяються на 4 категорії - A, B, C1 та C2. До категорії A відносяться запаси, розвідані та вивчені з детальністю, що забезпечує повне з'ясування умов залягання, будови, величин напору та фільтрації. властивостей водоносних горизонтів, умов їх живлення, можливостей поповнення експлуатацій. запасів, встановлення зв'язку водоносних горизонтів між собою та з поверхневими водами, вивчення якості підземних вод з достовірністю, що підтверджує можливість їх використання за заданим призначенням на розрахунковий термін водоспоживання. Експлуатац. З. п. в. категорії A визначаються за даними експлуатації, дослідно-експлуатації. або досвідчених відкачування стосовно наміченої схеми розташування каптажних споруд. B совр. практиці щодо запасів категорії A допускається розрахункова екстраполяція результатів експлуатації та досвідчених даних.
До категорії B відносяться запаси, розвідані та вивчені з детальністю, що забезпечує з'ясування осн. особливостей умов залягання, будови та живлення водоносних горизонтів, встановлення зв'язку підземних вод (запаси яких брало оцінюються) c ін водоносними горизонтами і з поверхневими водами, визначення приблизного кількості природ. водних ресурсів як можливих джерел поповнення експлуатацій. запаси підземних вод. Якість підземних вод має бути вивчена з такою самою детальністю, як і для запасів категорії A. Експлуатац. запаси категорії B визначають у межах детально вивченої ділянки за даними дослідних відкачування або розрахункової екстраполяції стосовно наміченої схеми водозабору.
Запаси категорії C1 вивчаються з детальністю, що забезпечує з'ясування загальних рисахбудови, умов залягання та поширення водоносних горизонтів. Якість підземних вод вивчається тією мірою, щоб можна було попередньо вирішити питання можливості їх використання за заданим призначенням. Запаси оцінюються за даними пробних відкачування з одиничних свердловин, а також за аналогією з подібними p-нами.
До категорії C2 відносяться запаси, встановлені на підставі загальних геол.-гідрогеол. даних, підтверджених випробуванням водоносного горизонту в отд. точках, або за аналогією. Якість підземних вод також визначається за пробами, взятими у отд. точках водоносного горизонту, або за аналогією. Експлуатац. запаси категорії C2 оцінюються у межах водоносних комплексів та виявлених сприятливих структур. Регіональна оцінка природ. та експлуатац. ресурсів підземних вод виконано в CCCP вперше у світовій практиці. Результати оцінки показують, що найбільшими ресурсами характеризуються міжгір'я. западини та передгірн. прогини в гірничоскладчастих областях країни, які відрізняються сприятливими умовами формування підземних вод. Модулі експлуатац. ресурсів у цих p-нах досягають 10 л/cВ·км2 і більше, a дебіти окремих групових водозаборів перевищують дек. м3/c (Араратський, Чуйський, Іссик-Кульський артезіанські бас. конуса виносу Гіссарської передгірн. рівнини, Ферганська долина, міжгірн. западини Cев. і Пд. Тянь-Шаня та ін.). Сприятливі природні умови накопичення підземних вод відзначаються у великих артезіанських басах. платформного типу (Mосковському, Дніпрово-Донецькому, Прибалтійському, Зап.-Сибірському та ін.). Модулі експлуатац. ресурсів становлять від 1-2 до 3-5 л/cВ·км2, дебіти групових водозаборів вимірюються сотнями л/c, у долинах рік - до 1 м3/c.
Найбільш несприятливими гідро-геол. умовами характеризуються Балтійський та Український кристаліч. щити, деякі р-ни Cев. та Пд. Уралу, Сибіру, Крайнього Північу, Північно-Сходу, Д. Сходу, Центр. Казахстану та ін. Модулі експлуатац. ресурсів на б.ч. тер. цих p-нів не перевищують 0,1 л/c·км2, лише на більш обводнених ділянках досягаючи 1-2 л/c·км2.
B CCCP відповідно до Основ водного законодавства використання прісних підземних вод, не пов'язане з питним та побутовим водопостачанням, як правило, не допускається, і тільки в p-нах, де відсутні поверхневі джерела, але є достатні експлуатац. запаси прісних підземних вод, можлива їх експлуатація для інших цілей за спец. дозволу держ. органів, що регулюють використання та охорону водних ресурсів. Про розподіл та використання ресурсів мінеральних та термальних вод див. у ст. Мінеральні води та гідротермальні родовища. Література: Біндеман H. H., Язвін Л. C., Оцінка експлуатаційних запасів підземних вод, 2 видавництва, M., 1970; Гідрогеологія CCCP. Гідрогеологічні та інженерно-геологічні закономірності, ст. 3, M., 1977; Зекцер І. C., Закономірності формування підземного стоку та науково-методичні основи його вивчення, M., 1977; Heкітін M. P., Aхметьєва H. П., Санін M. B., Pесурси солонуватих і солоних підземних вод CCCP, M., 1978. І. C. Зекцер.

КЛАСИФІКАЦІЯ РЕСУРСІВ І ЗАПАСІВ ПІДЗЕМНИХ ВОД І ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ МЕТОДИКИ ЇХ ОЦІНКИ ПОНЯТТЯ ПРО ВИДИ ЗАПАСІВ І РЕСУРСІВ ПІДЗЕМНИХ ВОД І ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

Підземні води, Придатні для використання в народному господарстві, слід розглядати як корисну копалину. Однак на відміну від інших корисних копалин (твердих, нафти та газу) підземні води мають ряд специфічних особливостей, які необхідно враховувати при оцінці перспектив їх використання в народному господарстві.

Відмінною та головною особливістю запасів підземних вод порівняно із запасами інших корисних копалин є їх відновлюваність. Підземні води - єдина корисна копалина, в процесі експлуатації якої у багатьох випадках відбувається не тільки її витрачання, але й додаткове формування, спричинене посиленням живлення підземних вод. Джерелами такого додаткового живлення можуть бути і поверхневі води, і підземні води суміжних з водоносних горизонтів, що експлуатуються, і зменшення випаровування підземних вод при зниженні їх рівня. p align="justify"> Формування запасів підземних вод може відбуватися також в результаті проведення різних водогосподарських заходів (гідротехнічного будівництва, зрошення), при створенні спеціальних "фабрик" підземних вод *.

Інша істотна особливість підземних вод пов'язана з їх рухливістю та тісним взаємозв'язком із навколишнім середовищем. Цей взаємозв'язок знаходить відображення в граничних умовах (взаємозв'язок підземних та поверхневих вод, умови живлення та розвантаження підземних вод). Граничні умови виявляються в процесі експлуатації водозаборів і багато в чому визначають можливість використання підземних вод, тоді як вплив зовнішнього середовищана родовища твердих з корисними копалинами проявляється протягом геологічного часу.

Слід зазначити ще одну важливу особливість підземних вод, пов'язану з оцінкою перспектив їхнього використання. Вона полягає в тому, що раціональний відбір підземних вод у певних умовах залежить не стільки від кількості води, що знаходиться в пласті, та від кількості води, що надходить у пласт у природних умовах, скільки від фільтраційних властивостей водовміщуючих порід, що визначають опір руху підземних вод до водозабірних споруд.

Перелічені основні особливості підземних вод, що відрізняють їх від інших корисних копалин, визначили необхідність виділення кількох понять, що характеризують: а) кількість води, що у водоносному горизонті; б) кількість води, що надходить у водоносний горизонт у природних умовах під час проведення водогосподарських заходів, а також у зв'язку з експлуатацією; в) кількість води, яку можна відібрати раціональними водозаборами для народного господарства.

Іншими словами, якщо при оцінці перспектив використання твердих корисних копалин, нафти та газу достатньо одного поняття - «запаси корисних копалин», то для підземних вод одне це поняття не може повністю охарактеризувати можливість їхньої раціональної експлуатації.

Нагадаємо, що під запасами корисної копалини розуміється вагове його, кількість, укладене в земних надрах.

Для підземних вод крім запасів, як зазначено вище, слід враховувати їхнє харчування. На це ще на початку 30-х років вказував один із основоположників вітчизняної гідрогеології Ф. П. Саваренський, який запропонував розрізняти «запаси» підземних вод та їх «ресурси», розуміючи під останніми «забезпечення у водному» балансі даного району надходження підземних вод» p align="justify"> Питанням класифікації запасів і ресурсів підземних вод присвячена широка гідрогеологічна література.Найповніші відомості з цих питань містяться в роботах Ф. М. Бочевера (1957, 1961), Б. І. Куделіна (1960).

У цьому роботі ми обговорюватимемо класифікації, запропоновані різними авторами, тим паче, що різницю між багатьма їх носить переважно термінологічний характер. Зупинимося лише з характеристиці найважливіших понять, прийнявши за основу термінологію, запропоновану М. М. Биндеманом (1963) і використану під час складання окремих томів монографії «Гідрогеологія СРСР».

Запаси та ресурси підземних вод можуть бути поділені на: 1) природні запаси та ресурси;

2) штучні запаси та ресурси;

3) ресурси, що залучаються;

4) експлуатаційні запаси та ресурси*.

Є с е н н е н е з а п а си -. м асса rpавітаційної води в пласті в природних умовах. Ту частину цієї маси, яку можна витягти з пласта при зниженні тиску за рахунок пружного розширення води та стиснення породи (зменшення пористості), прийнято називати пружними запасами.

Оцінюючи запасів підземних вод для водопостачання природні запаси доцільно висловлювати одиницях обсягу.

Є природні ресурси - кількість води, що надходить у водоносний горизонт в природних умовах в результаті інфільтрації атмосферних опадів, фільтрації з річок і озер, перетікання з вище-і нижчележачих горизонтів, припливу з суміжних територій. Природні ресурси водоносного горизонту дорівнюють сумі всіх прибуткових елементів балансу цього горизонту. Вони виражаються в одиницях витрати і можуть бути визначені за сумою всіх витратних елементів балансу (випаровування, транспірація рослинністю, джерельний стік, фільтрація в річки, озера і перетікання в суміжні горизонти).

* Використовувані в цій роботі терміни не приймаються всіма гідрогеологами. Часто терміну "природні запаси" відповідають у літературі терміни "статичні", "вікові", "геологічні", "запаси", а "природним ресурсам" - "динамічні запаси", "витрата підземного потоку".

Штучні запаси - це обсяг підземних вод у пласті, що накопичилися внаслідок зрошення, підпору водосховищами або фільтрації з них, штучного заповнення підземних вод (магазинування).

І з дов у с т в е н н і е р е с у р с і - кількість води, що надходить у водоносний горизонт в результаті фільтрації з каналів і водосховищ, зрошення, а також проведення заходів із штучного живлення підземних вод.

П р і в л е доа е м е е р е с у р си - збільшення живлення підземних вод при експлуатації водозаборів у зв'язку з виникненням або посиленням фільтрації з річок, озер, перетіканням із суміжних„зазвичай вищер розташованих водоносних горизонтів.

Поняття «експлуатаційні запаси» і «експлуатації і о н н і е р е с у р си »підземних вод є по суті синонімами. Під ними розуміється та «кількість підземних вод, яка може бути отримана раціональними в техніко-економічному відношенні водозабірними спорудами при заданому режимі експлуатації та якості води, що задовольняє вимогам протягом усього розрахункового терміну споживання» («Інструкція...», 1962). Ця величина, таким чином, є продуктивністю водозабору і виражається в одиницях витрати (зазвичай в м/добу). Тому більш логічним було б використання тільки терміну «експлуатаційні ресурси». Але для всіх інших корисних копалин прийнятий термін «запаси» , і вони затверджуються Державною комісією із запасів корисних копалин (ДКЗ), при розгляді можливостей використання підземних вод у народному господарстві зазвичай застосовується термін «експлуатаційні запаси», який прийнятий в офіційних документах (класифікація експлуатаційних запасів та інструкція ДКЗ щодо її застосування). Водночас за регіональної оцінки запасів і ресурсів підземних вод точніший термін «експлуатаційні ресурси», оскільки у разі ресурси підземних вод розглядаються як частина загальних водних ресурсів.

Експлуатаційні ресурси підземних вод того чи іншого регіону визначаються не лише гідрогеологічними умовами, а й схемою експлуатації (розміщенням водозаборів, відстанями між ними, витратами окремих водозаборів). У зв'язку з цим М. М. Біндеман (1972) запропонував виділити два поняття: «потенційні експлуатаційні ресурси» та «прогнозні експлуатаційні ресурси». Під потенційними експлуатаційними ресурсами слід розуміти ресурси підземних вод, які можуть бути отримані при розміщенні водозаборів по всій площі розповсюдження водоносного горизонту та при відстанях між водозаборами, що забезпечують повне використання природних, залучених та штучних запасів та ресурсів підземних вод з урахуванням заданого зниження рівня та прийнятої тривалості експлуатації. На відміну від потенційних прогнозних експлуатаційних ресурсів відповідають певній схемі розміщення водозабірних споруд. Потенційні ресурси характеризують максимальну кількість води, яка може бути відібрана з водоносного горизонту. Так як водовмісні породи мають фільтраційні опори, прогнозні ресурси, відповідні певної схеми розташування водозаборів, зазвичай менше потенційних, і тільки в окремих випадках прогнозні ресурси можуть досягати величини потенційних. Частку можливого використання потенційних ресурсів за тієї чи іншої схеми розташування водозаборів Н. Н. Біндеман (1973) запропонував називати прогнозним коефіцієнтом використання підземних вод.

Безумовно, що за різних гідрогеологічних умов у формуванні експлуатаційних ресурсів (запасів) підземних вод превалюватимуть ті чи інші види запасів чи ресурсів, що докладно буде розглянуто у наступному розділі,

p align="justify"> Експлуатаційні ресурси (запаси) підземних вод можуть бути забезпечені джерелами формування або на певний обмежений термін експлуатації, або на необмежений час. В останньому випадку джерелом формування експлуатаційних ресурсів є природні та штучні ресурси, а також ресурси, що залучаються (якщо вони в свою чергу забезпечені на необмежений термін експлуатації), так як при t~ooдругий і четвертий члени правої частини рівняння " прагнуть нулю.

Безперечно, що при вирішенні різних народногосподарських проблем, пов'язаних із використанням підземних вод, першорядне значення має оцінка експлуатаційних ресурсів (запасів) підземних вод. Тільки величина експлуатаційних ресурсів (запасів) дозволяє судити про можливість та доцільність використання підземних вод. Однак певний інтерес представляє підрахунок та інших видів запасів та ресурсів підземних вод. Це необхідно і для оцінки окремих джерел формування експлуатаційних ресурсів підземних вод і для кількісної характеристикиводоносних горизонтів та структур у природних умовах.

Режим підземних вод - це зміна в часі їхнього рівня, хімічного складу, температури та витрати. У природних умовах для підземних вод характерний непорушений (природний) режим, який формується переважно під впливом метеорологічних, гідрологічних та геологічних факторів.
Метеорологічні фактори (опади, випаровування, температура повітря, атмосферний тиск) – основні у формуванні режиму ґрунтових вод. Вони викликають сезонні та річні (багаторічні) коливання рівня, а також зміни хімізму, температури та витрати ґрунтових вод.
Сезонні коливання рівня обумовлені нерівномірністю випадання опадів та змінами температури повітря протягом року. Найбільші коливання рівнів припадають на періоди весняного сніготанення (весняний максимум) та осінніх дощів (осінній максимум). Найбільш низьке становище рівня у річному циклі відзначається наприкінці літа - на початку осені та наприкінці зими (рис. 95). Різниця між найвищим та найнижчим горизонтом підземних вод називають максимальною амплітудою коливання рівня.

Запаси підземних вод - це кількість (обсяг) вільної води, що міститься в водоносних шарах. Підземні води, придатні для використання в народному господарстві, належать до найцінніших корисних копалин. На відміну від твердих корисних копалин, вони можуть перебувати в русі і періодично відновлюватися. Оцінка запасів має важливе значення для водопостачання. Жоден водозабір не може бути збудований і пущений в експлуатацію без попереднього підрахунку запасів підземних вод. Тип водозабірних споруд, варіанти їх розміщення, оптимальний режим роботи та інші питання, пов'язані з використанням підземних вод потреб водопостачання, вирішуються з урахуванням підрахованих запасів підземних вод.
В даний час більшість дослідників поділяють запаси підземних вод на природні та експлуатаційні.
Природні запаси підземних вод - це обсяг гравітаційної води, що міститься у водоносних пластах у природних умовах (у статичному стані чи русі). Природні запаси складаються із статичних, пружних та динамічних запасів.
Статичні та пружні запаси характеризують обсяг гравітаційної води в порах та тріщинах водоносних порід (у кубічних метрах). Пружні запаси - це кількість води, яка може бути витягнута з напірного водоносного пласта без його осушення за рахунок пружних властивостей води та гірських порідпри зниженні рівня.
Під динамічними запасами (чи природними ресурсами) розуміють витрата підземних вод (м3/сут), які протікають через водоносний пласт. Динамічні запаси у процесі кругообігу води землі постійно відновлюються. Роль цих запасів є значною.
Експлуатаційні запаси підземних вод. Під час експлуатації водозаборів природні умови підземних вод порушуються. Формується новий тип запасів – експлуатаційні запаси. Під експлуатаційними запасами слід розуміти кількість підземних вод, яка може бути отримана в одиницю часу з водоносного горизонту раціональними у техніко-економічному відношенні водозаборами без зниження дебіту та погіршення якості води протягом усього розрахункового терміну водоспоживання. Роль додаткових (залучених) запасів у загальному балансі підземних вод водозаборів зростає зі збільшенням депресійної воронки.
У формуванні експлуатаційних запасів істотну роль можуть і штучні запаси. Вони створюються шляхом інфільтрації води з поверхні землі при влаштуванні штучних споруд (інфільтраційні басейни, зрошувальні системи, що поглинають свердловини тощо).
Методи оцінки експлуатаційних запасів. Оцінити експлуатаційні запаси - це означає:
визначити дебіт та зниження рівня підземних вод у період експлуатації;
розрахувати взаємодію водозаборів;
дати прогноз зміни якості підземних вод;
обґрунтувати найбільш раціональні у техніко-економічному відношенні способи відбору води.
Для оцінки експлуатаційних запасів підземних вод у районах водозаборів використовують гідродинамічний, гідравлічний та балансовий методи. При сумісному застосуванні зазначених вище методів, а також при використанні моделювання, точність підрахунку експлуатаційних запасів значно підвищується.
За високого ступеня забезпеченості поповнення експлуатаційних запасів допустима їх оцінка на основі досвіду багаторічної експлуатації підземних вод на водозаборі, що діє, що знаходиться в аналогічних умовах.
В основі класифікації лежить ступінь вивченості запасів і містить чотири категорії: А, В, Q і С2.
Категорія А - запаси вивчені та розвідані детально, повністю з'ясовані умови залягання та живлення водоносних горизонтів, фільтраційні властивості порід, встановлений зв'язок з іншими водоносними горизонтами та поверхневими водами, а також можливість поповнення експлуатаційних запасів.
Категорія В - запаси підземних вод вивчені з детальністю, що забезпечує з'ясування основних умов залягання, живлення та зв'язку з іншими водоносними горизонтами та поверхневими водами.
Категорія С - запаси розвідані і вивчені в загальних рисах.
Категорія С2 - запаси встановлені виходячи з загальних геолого-гидрогеологических даних, підтверджених випробуванням водоносного горизонту у окремих точках.
На базі затверджених запасів за категоріями А та В проводиться проектування та виділення капітальних вкладень на будівництво водозаборів. Виявлені запаси за категоріями Сх та С2 призначаються для перспективного планування використання підземних вод.

КВИТОК 15

Принципи побудови планової та висотної державної геодезичної мережі.

Планова геодезична мережа створюється методами тріангуляції, полігонометрії, трилатерації та їх поєднаннями. Поділяється на мережі 1, 2, 3 і 4 класів, що відрізняються між собою точністю кутових і лінійних вимірювань і довжиною сторін. Мережа першого класу будується як полігонів. Кожен наступний клас будується усередині попереднього.

Висотна (нівелірна) геодезична мережа - мережа пунктів земної поверхні, висоти кіт. визначаються методом геометричного нівелювання. Поділяється на І, ІІ, ІІІ, ІV класи.
Прокладання I класу передбачає:
1) забезпечення території країни вихідними висотними пунктами для розвитку в єдиній системі нівелювання II, III, IV класів.
2)зв'язок з водомірними постами морів морів та океанів, розташованими всередині та за межами країни.
3) використання найбільш сприятливих нівелірних трас
4) Освіта замкнутих полігонів
5) облік наукових та практичних вимог, що випливає із завдання вивчення динамічних процесів, пов'язаних з життям Землі як планети, її поверхні та надр.
Класи будуються аналогічно до планових.

У нашій державі всі корисні копалини належать народу, а користування ними можливе на підставі спеціальної ліцензії. Щоб отримати такий дозвіл, потрібно попередньо придбати ліцензію на видобуток корисних копалин. Цій процедурі передує постановка на облік, яка провадиться на підставі оцінки.

Оцінка запасу підземних вод - комплексні роботи, які дозволяють оцінити кількість води, що видобувається, її придатність та якість. На цьому етапі також визначається можливий режим водозабору, який не вплине на стан підземних вод і навколишнє середовище.

Хід робіт

Роботи складаються з певних заходів:

збирання архівних даних, аналіз гідрогеологічних умовнадр у конкретній місцевості;
аналіз характеристик підземних вод та довкілля;
геофізичні дослідження;
дослідно-фільтраційні роботи;
роботи зі спостереженню режимом вод.

Після збору всіх даних проводиться обробка отриманої інформації, польових робіт. Робляться гідрогеологічні розрахунки із моделюванням. На закінчення формується звіт щодо оцінки запасів підземних вод.

Категорії запасів підземних вод в залежності від ступеня їх вивченості

А – підтверджує, що водозабір має підтверджений досвід експлуатації.
В – підтверджує факт дослідної відкачування.
С1 - свідчить про проведені гідрогеологічні дослідження та отримані позитивні розрахункові дані.
С2 - може присвоюватися великим за площею місцевостям, без прив'язки до конкретного місця водозабору.

Оцінка запасів підземних вод із присвоєнням перших двох категорій дає право на водозабір у визначених звітом обсягах із ліцензією на 25 років.

Категорія С1 вигідна для перспективного водозабору. Мається на увазі, що при поетапному введенні виробництва категорію А або В можна розглядати як перший етап, а С1 як заділ на майбутнє. Категорія також вигідна в тих випадках, коли в конкретній місцевості запаси води, яку можна видобувати без шкоди для навколишнього середовища, добігають кінця. Хоча ліцензії такої категорії не видаються на більші терміни (не більше ніж на 5 років), але за цей час можна провести всі проектні та будівельні роботи. Після будівництва водозабір підлягає переоцінці.

Методики розвідувальних робіт

Оцінка запасу підземних вод включає декілька заходів. Після того, як отримано позитивний прогноз, ділянка переходить у категорію перспективних. Починаються розвідувальні роботи, що складаються з наведених нижче етапів.

Попередня розвідка

На цьому етапі вивчаються особливості ділянки, її геологічну будову. Проводиться кількісна та якісна оцінка, вивчаються джерела формування запасів. Обґрунтовується найраціональніша схема зведення По суті, визначається загальне місце розташування, і з'ясовується, чи зможе воно забезпечити заявлену потужність.

Детальна розвідка

До другого етапу переходять лише в тому випадку, якщо ділянка дійсно перспективна для промислового використання.

Детальна розвідка передбачає визначення категорії з максимальною точністю та підрахунок рівня запасів із перспективою на найближче майбутнє. Саме ці дані потрібні для проектування ВЗП. Майданчик вивчається на предмет природних гідродинамічних явищ (мається на увазі, чи можуть бути на ділянці обвали та зсуви), вимірюється величина ґрунтів і ступінь їх промерзання. Від цих показників залежить категорія буримості.

Експлуатаційна розвідка

Цей вид робіт передбачає вже стабільне промислове освоєння ділянки з паралельними дослідженнями:

вивчають можливі умови для формування депресійної вирви;
проводиться стаціонарне спостереження землі за рівнем зниження води;
проводиться якісне дослідження води, наскільки вона змінюється за певний період (місяць, рік), робиться прогноз майбутніх періодів;
намічаються необхідні заходиза поповненням запасів, щоб захистити водний пласт від виснаження, та ряд інших заходів.

Оцінка експлуатаційних запасів підземних вод – дуже важливий етап у процесі підземного водозабору. Якщо порівнювати тверді корисні копалини та підземні води, то останні мають динамічний характер, тобто вода змінюється за складом, якістю та кількістю постійно. Не існує можливості один раз порахувати кількість води та весь час розраховувати на певний обсяг водоспоживання. Величина відтоку та припливу залежить від безлічі факторів, які постійно слід вивчати та аналізувати.

Хто здійснює оцінку запасів підземних вод?

На законодавчому рівні обов'язок щодо проведення оцінки вод покладено на надрокористувача. Зрозуміло, що звичайна людина не може провести самостійно такі роботи, тому звертається до організацій, які займаються подібними роботами.

Надрокористувач зобов'язаний отримати дві ліцензії:

на геологічне вивчення;
на видобуток підземних вод.

Ліцензії мають виходити послідовно. Спочатку розвідувальні роботи і тільки потім видобуток. Кожен користувач підземних вод повинен розуміти, що нормативні актипередбачають відповідальність використання води без ліцензії. Надрокористувач не звільняється від обов'язку отримати дозвільні документи, навіть якщо свердловина сформована 100 років тому або перейшла у власність разом із земельною ділянкою. Хоча закон дозволяє використовувати без ліцензії свердловину, якщо вона лише покриває потреби конкретної сім'ї і не використовується в промислових масштабах. Свердловина не може бути джерелом водопостачання для кількох домоволодінь. В інших випадках обов'язково має бути проведена робота з оцінки запасів підземних вод та отримана ліцензія. Якщо цього не проводилося, дії підпадають під норми КпАП.

На що слід звернути увагу підбираючи виконавця робіт?

На сьогоднішній день безліч компаній пропонують послуги з гідрогеологічних досліджень, не маючи навіть у своєму штаті таких співробітників. Оцінка запасу підземних вод має проводитись виключно профільним фахівцем, тому краще шукати професіонала, а не організацію. Найкраще, щоб за його плечима був не лише диплом за спеціальністю «гідрогеологія», а й публікації у профільній літературі. У геолога мають бути практично втілені проекти та затверджені звіти.

Існує ще великий ризик зв'язатися з непрофільною організацією та не отримати бажаного обсягу водоспоживання. Ця проблема, звичайно, усувається, коли роботи проводяться на вже готовій свердловині та всі заходи спрямовані виключно на узаконення користування водою.

Навіщо потрібна переоцінка запасів водозабору?

Оцінка та переоцінка запасів підземних вод – це найскладніша геологічна процедура, основний напрямок якої – раціональне користування існуючими надрами. Прісна вода- це найцінніший ресурс, який потребує постійної охорони з боку людини.

Переоцінка підземних вод не завжди має лише економічне підґрунтя. У деяких регіонах підземні води – єдине джерело водопостачання, тож жодного питання про доцільність підходу не стоїть. Роботи з переоцінки передбачають охоронні заходи водоносних горизонтів від деградації та виснаження. Проводиться постійний контроль за якістю води. Вивчається вплив природних та техногенних факторів на ступінь її забруднення.

Підприємницькі ризики

Слід пам'ятати, що оцінка запасу підземних вод може бути негативною, але до отримання позитивного результату потрібно буде вкласти чималі кошти. Можливо, що згідно з даними звіту буде доведено, що промисловий забір води недоцільний в економічному сенсі для промислового виробітку. Тому цей вид підприємницької діяльностіє досить ризикованим.

Підземні водиє корисними копалинами, запаси якого на відміну від інших видів корисних копалин відновлюються в процесі експлуатації. Площі водоносних горизонтів та їх комплексів, у межах яких є умови для відбору підземних вод певного складу, що відповідає встановленим кондиціям, у кількості, достатньої для економічно доцільного їх використання, називається родовищами підземних вод. За характером використання підземні води поділяються на 4 види: питні та технічні, що застосовуються для господарсько-питного та виробничо-технічного водопостачання, зрошення земель та обводнення пасовищ; лікувальні мінеральні води, що використовуються в бальнеологічних цілях та як столові напої; теплоенергетичні (включаючи пароводяні суміші) – для теплопостачання промислових, сільськогосподарських та цивільних об'єктів, а в окремих випадках – і для вироблення електроенергії; промислові води - для отримання їх цінних компонентів. У ряді випадків підземні води одночасно є мінеральними та теплоенергетичними, промисловими та теплоенергетичними, у зв'язку з чим вони розглядаються як комплексна корисна копалина. Родовища прісних і солонуватих вод, що використовуються для господарсько-питного водопостачання та зрошення, поділяються на основні типи: родовища річкових долин, артезіанських басейнів, конусів винесення передгірних шлейфів та міжгірських западин, обмежених за площею структур або масивів тріщинних та тріщинно-карстових , піщаних масивів пустель і напівпустель, надморених та міжморенних водольодовикових відкладів, областей розвитку багаторічномерзлих порід.

Оцінюючи можливості використання підземних вод проводиться підрахунок експлуатаційних запасів підземних вод. Ці дані використовуються при розробці схем розвитку народного господарства, складанні річних, п'ятирічних та довгострокових державних планів економічного та соціального розвитку, планування геологорозвідувальних робіт, а за родовищами - для проектування водозабірних споруд та підприємств, що добувають та використовують підземні води. Розрізняють також прогнозні ресурси підземних вод, наявність яких передбачається на основі загальних гідрогеологічних уявлень, теоретичних передумов, результатів геологічного та гідрогеологічного картування, геофізичних, гідрохімічних, гідрологічних та воднобалансових досліджень. Вони оцінюються в межах артезіанських басейнів, гідрогеологічних масивів та районів та відображають їх потенційні експлуатаційні можливості.

Запаси підземних вод- кількість води, що міститься у водоносному горизонті в природних умовах або що надходить до нього внаслідок проведення водогосподарських заходів. Під терміном " запаси підземних вод " часто розуміють також кількість води, яка може бути використана. Існує ряд класифікацій запасів підземних вод з метою оцінки кількості підземних вод. У більшості з них розрізняють поняття "ресурси" та "запаси". Терміном "запаси" зазвичай позначають обсяг (масу) підземних вод у водоносному горизонті, терміном "ресурси" - витрата підземних вод за одиницю часу. Виділяють природні та пружні запаси. Природні (звані також статичними, геологічними, віковими або ємнісними) запаси підземних вод характеризують в об'ємних одиницях загальну кількість води у водоносному пласті, пружні запаси - кількість води, що вивільняється при розтині водоносного пласта і зниженні пластового тиску в ньому при відкачуванні розширення води та зменшення порового простору самого пласта.

У практиці гідрогеологічних досліджень зазвичай проводять оцінку природних та експлуатаційних ресурсів підземних вод. Природні ресурси (або динамічні запаси) характеризують величину живлення підземних вод рахунок інфільтрації атмосферних опадів, поглинання річкового стоку і перетікання з інших водоносних горизонтів, сумарно виражену величиною витрати потоку чи товщиною шару води, що у підземні води. Середньобагаторічна величина живлення підземних вод, за вирахуванням випаровування, дорівнює величині підземного стоку, тому при регіональних оцінках природні ресурси підземних вод часто виражаються середньорічними і мінімальними значеннями модулів підземного стоку.

Експлуатаційні запаси підземних вод (ресурси) - кількість води, яка може видобуватися в одиницю часу з водоносного горизонту раціональним у техніко-економічному відношенні водозабором при заданому режимі експлуатації та за якістю води, що відповідає вимогам протягом усього розрахункового періоду експлуатації. Експлуатаційні запаси (ресурси) є одним із основних критеріїв можливості та доцільності використання підземних вод для різних цілей. При цьому, за традицією, що склалася, при регіональних оцінках зазвичай користуються терміном "експлуатаційні ресурси", а при оцінках для водопостачання конкретних об'єктів - "експлуатаційні запаси". При оцінці експлуатаційних запасів (ресурсів) враховується можливість використання природних (у тому числі пружних) запасів, природних ресурсів, а також залучених (додаткових) ресурсів, що утворюються безпосередньо внаслідок експлуатації водозаборів (залучення поверхневих вод, підземних вод "непродуктивних" горизонтів тощо) .).

Важливим джерелом формування експлуатаційних запасів можуть бути штучні запаси і ресурси, створювані рахунок закачування поверхневих вод у природні підземні ємності з допомогою спеціальних споруд, фільтраційних втрат з водоймищ і каналів, інфільтрації поливних вод зрошуваних масивах тощо. p align="justify"> Ресурси (запаси) прісних підземних вод визначають на локальних ділянках з метою водопостачання конкретних об'єктів (міст, підприємств) і великих території, для яких дається регіональна оцінка природних та експлуатаційних ресурсів з метою перспективного планування можливостей використання підземних вод. Оцінка експлуатаційних запасів підземних вод на локальних ділянках проводиться на підставі спеціальних розвідувальних гідрогеологічних робіт або даних експлуатації діючих водозаборів стосовно виділених родовищ підземних вод або їх окремих ділянок.

Експлуатаційні запаси підземних вод залежно від ступеня розвіданості родовищ, вивченості якості вод та умов експлуатації поділяються на 4 категорії – А, В, С1 та С2. До категорії А належать запаси, розвідані та вивчені з детальністю, що забезпечує повне з'ясування умов залягання, будови, величин напору та фільтраційних властивостей водоносних горизонтів, умов їх харчування, можливостей поповнення експлуатаційних запасів, встановлення зв'язку водоносних горизонтів між собою та з поверхневими водами, вивчення якості підземних вод із достовірністю, що підтверджує можливість їх використання за заданим призначенням на розрахунковий термін водоспоживання. Експлуатаційні запаси підземних вод категорії А визначаються за даними експлуатації, дослідно-експлуатаційних або дослідних відкачування стосовно наміченої схеми розташування каптажних споруд. У практиці щодо запасів категорії А допускається розрахункова екстраполяція результатів експлуатації та досвідчених даних.

До категорії В належать запаси, розвідані та вивчені з детальністю, що забезпечує з'ясування основних особливостей умов залягання, будови та живлення водоносних горизонтів, встановлення зв'язку підземних вод (запаси яких оцінюються) з іншими водоносними горизонтами та з поверхневими водами, визначення приблизної кількості природних водних ресурсів як можливих джерел поповнення експлуатаційних запасів підземних вод Якість підземних вод має бути вивчена з такою ж детальністю, як і для запасів категорії А. Експлуатаційні запаси категорії В визначають у межах детально вивченої ділянки за даними дослідних відкачування або розрахункової екстраполяції стосовно наміченої схеми водозабору.

Запаси категорії С1 вивчаються з детальністю, що забезпечує з'ясування загалом будови, умов залягання та поширення водоносних горизонтів. Якість підземних вод вивчається тією мірою, щоб можна було заздалегідь вирішити питання можливості їх використання за заданим призначенням. Запаси оцінюються за даними пробних відкачування з одиничних свердловин, а також за аналогією зі схожими районами.

До категорії С2 відносяться запаси, встановлені на підставі загальних геолого-гідрогеологічних даних, підтверджених випробуванням водоносного горизонту в окремих точках або за аналогією. Якість підземних вод також визначається за пробами, взятими в окремих точках водоносного горизонту, або за аналогією. Експлуатаційні запаси категорії С2 оцінюються в межах водоносних комплексів та виявлених сприятливих структур