Види оцінки: первісна, відновна, залишкова. Основні засоби

Відновлювальна вартість являє собою вартість, на основі якої здійснюється оцінка основних засобів після завершення переоцінки.

Основні особливості

Для потреб оподаткування всі ОС вартістю понад 10 000 рублів при їх введенні в експлуатацію списуються в матеріальні витрати. Вартість об'єктів не можна відразу скоригувати. Виняток становлять ці ситуації:

Реконструкція ОС.
Модернізація.
Переоцінка.
Дообладнання.
Неповна ліквідація.

Переоцінка здійснюється за допомогою інструмента прямих перерахунків або документального встановлення ринкової вартості. Головна мета переоцінки - встановлення реальної вартості майна через приведення існуючої вартості до ринкових цін. При цьому до уваги беруться умови під час проведення процедури.

Переоцінка може здійснюватися за цими цінами:

Початковий.За цією вартістю ОС є фірмою. Вона визначається шляхом придбання.
Відновлювальною.Це вартість відтворення ОС в актуальних умовах.
Залишковою.Рівна несамортизованій частині вартості ОС.

Вартість об'єктів, за якою їх було прийнято до обліку, дуже рідко підлягає зміні.

Відновна вартість основних засобів

Відновлювальна вартість ОС є вартістю, за якою засіб враховується після проведення переоцінки. Тобто це переоцінена первісна вартість ОС. Вона може внаслідок переоцінки як збільшитися, і зменшитися.

Переоцінка здійснюється встановлення реальної вартості об'єкта. Ціна змінюється таким чином, щоб вона відповідала ринковим розцінкам та умовам виробництва. Відповідні відомості наведено у пункті 41 Наказу Мінфіну №91н від 13 жовтня 2003 року.

Переоцінка за відновлювальною вартістю може здійснюватися не частіше ніж раз на рік. Процедура виконується певну дату. Зокрема це 31 грудня звітного року. Підстава – пункт 15 ПБО 6/01.

ВАЖЛИВО! Встановлення ЗС – це право, а чи не обов'язок фірми.

Однак якщо переоцінку проведено один раз, її доведеться регулярно виконувати надалі. Процедура здійснюється шляхом індексації чи прямого перерахунку виходячи з існуючих ринкових цін. Відповідна інформація міститься у пункті 43 Наказу Мінфіну №91н від 13 жовтня 2003 року.

Відновлювальна вартість нематеріальних активів

Переоцінка здійснюється щодо як основних засобів, і нематеріальних активів. Якщо за конкретними групами активів є активний та змінний ринок, переоцінка може проводитись за даними цього ринку. Переоцінка НМА виконується не частіше ніж раз на рік на підставі пункту 17 ПБО 14/2007.

Якщо процедуру здійснено хоча б один раз, доведеться здійснювати її регулярно. Відповідне правило наведено у пункті 18 ПБО 14/2007. Ухвалення рішення про проведення процедури визначається ступенем суттєвості поточної ситуації. Показник цієї суттєвості має бути зафіксовано в Обліковій політиці фірми.

Як встановити величину відновної вартості

Відновлювальна вартість дорівнює сумі, яку фірма виплатить на дату здійснення переоцінки в ситуації необхідності заміни одного з об'єктів. Вона визначається виходячи з цих показників:

Ціна на товари з аналогічними характеристиками, відомості про яку отримано від виробника.
Ціни, які мають установи держстатистики, торгові інспекції.
Вартість, зафіксована у спеціальній літературі та ЗМІ.
Оцінка бюро інвентаризації.
Висновки експертів про актуальну ціну.

Інформація про вартість має бути підтвердженою та достовірною.

Переоцінка основних засобів

Під час проведення переоцінки ОС необхідно враховувати, що у подальшому необхідно регулярно виконувати цю операцію. Необхідно це для того, щоб ціна, зазначена у бухгалтерській звітності, не розходилася із відновною вартістю.

Перед проведенням переоцінки необхідно провести підготовчу роботу. Зокрема, потрібно випустити наказ чи інший розпорядчий папір. Також готується перелік ОЗ, які підлягають переоцінці. У переліку слід викласти ці відомості:

Найменування об'єкта.
Дату його покупки чи виготовлення.
Дату, в яку об'єкт прийнято до обліку.

Перевіряється, чи всі ці об'єкти є на місці. В рамках процедури можна використовувати такі відомості:

Початкова вартість об'єкта або його актуальна вартість на 31 грудня минулого звітного року, якщо переоцінка вже була проведена.
Нарахована амортизація на 31 грудня минулого року за період експлуатації ОС.
Актуальна вартість об'єктів станом на 1 січня звітного року, що підтверджується документами.

ВАЖЛИВО! Частина ОС, вартість яких не перевищує 20 000 рублів, відображається у звіті як частина матеріально-виробничих запасів.

Методи обчислення відновної вартості

Існують різні методи визначення відновлювальної вартості. Розглянемо все.

Метод порівняльної одиниці

Метод порівняльної одиниці – це підрахунок вартості будівництва однієї порівняльної одиниці об'єкта. Вартість ця змінюється шляхом порівняння із вартістю аналогічних об'єктів. Для визначення повної ціни необхідно змінену вартість одиниці помножити число порівняльних одиниць. Розміри витрат встановлюються за допомогою довідкових та нормативних документів. Зокрема, потрібно орієнтуватися на укрупнені значення ціни будівництва та укрупнені значення відновлювальної вартості.

Вартість нерухомості можна визначити за допомогою цієї формули:

Цо = Цм2 * По * КОП * КІН * КОМ * КІВ * КОПЗ * КОндс

У формулі використані такі значення:

Цо – вартість нерухомості, що оцінюється.
Цм2 – вартість будівництва 1 кв. м площі.
По - загальна площа оцінюваної нерухомості.
Коп - коефіцієнт виправлення можливості встановлення розбіжності реальної площі з даними БТІ.
Кон – коефіцієнт, що дозволяє врахувати виявлені розбіжності між об'єктом, що оцінюється, і обраною типовою спорудою.
КОм - коефіцієнт, що враховує місце розташування нерухомості.
КВ – тимчасовий коефіцієнт, що дозволяє врахувати різницю між вартістю будівництва на початок будівництва та дати оціночних робіт.
КОпз - коефіцієнт, що враховує обсяг прибутку фірми, що є забудовником.
КОндс - Коефіцієнт, що позначає розмір .

У межах аналізованого методу важливий вибір типового аналога. В рамках цього вибору слід врахувати ці фактори:

Аналогічний функціональний призначення.
Аналогічні з оцінюваним об'єктом фізичні характеристики.
Приблизний термін експлуатації.

Типовий аналог - це той об'єкт, який максимально схожий за своїми характеристиками з об'єктом, що оцінюється.

Метод розчленування за окремими складовими

Основна його відмінність від попереднього методу – те, що вартість нерухомості визначається виходячи з суми ціни кожен будівельний елемент. Витрати окремі елементи встановлюється з урахуванням прямих і непрямих витрат. У межах методу застосовується ця формула:

Цз = (∑Обj * Cj) * Кн

У межах формули використовуються ці показники:

Цз - вартість будівництва нерухомості.
Об'єм – обсяг окремого елемента.
Цеj – вартість однієї одиниці обсягу.
Кон - коефіцієнт, що виражає відмінності між певним об'єктом та типовим об'єктом. Для об'єктів аналогічного типу Кон становитиме 1.

Обидва методи є досконалими. Вони дозволяють отримати лише приблизні значення.

Метод кількісного дослідження

Метод кількісного дослідження – це основа застосування наведених раніше методик. У його рамках враховують усі ключові показники. Відповідно, метод дозволяє отримувати точніші результати. Однак він дуже затратний. Метод зазвичай реалізується фахівцями з відповідною освітою та досвідом.

Збільшені показники відновної вартості

Укрупнені показники включають такі значення, як:

Усі прямі витрати.
Накладні витрати та кошторисний прибуток.
Загальномайданні витрати на організацію та освоєння ділянки.
Витрати на тимчасові споруди.
Витрати виконання робіт у зимовий період.
Інші роботи.

Відновна вартість будівництва дорівнює вартості її будівництва, виведеної у зведеному кошторисному розрахунку. Для встановлення повної ПС потрібно укрупнений показник (вартість м3) помножити на будівельний об'єм будівлі. Показник можна підібрати за допомогою відповідної таблиці збірника. Вибір необхідного значення за збірником залежить від цих характеристик:

Призначення будівлі.
Його конструкція.
Матеріал, з якого виготовлено фундамент.
Матеріали стін, перекриття, колон.
Кількість поверхів.
Зовнішнє та внутрішнє оздоблення.

Якщо характеристики будівлі розходяться зі значеннями, вказаними у збірнику, вносяться зміни до відновлювальної вартості. Порядок внесення цих поправок наведено у тому самому збірнику.

Укрупнений показник можна представити у цьому виді:

Стор = В * Vстp * Ki * І1 * І2

У формулі використані ці значення:

В – НД 1 м3 об'єкта.
V - будівельний обсяг будівлі, м3.
Кi - поправочний коефіцієнт, що дозволяє врахувати відмінність фактичних характеристик об'єкта від типових. Ці відмінності можуть залежати від кліматичної зони, територіального поясу.
Н1 – індекс переходу цін від базового рівня до цін на 1 січня 1984 року.
Н2 – індекс переходу цін стану на 1 січня 1984 року до актуальних цін.

До укрупнених показників входять усі загальнобудівельні роботи, санітарно-технічні засоби, електричне освітлення, слаботочне обладнання всередині будівель, залізничні колії, якщо вони облаштовані в межах будівництва.

Показники, що містяться у збірниках і які стосуються будівель із цегли, належать у тому числі до будівель зі стінами із дрібних блоків. Однак актуально це тільки для тих випадків, коли у збірнику немає показника спеціально для стін із дрібних блоків. При переоцінці застарілих будівель можна скористатися показниками для аналогічних, але вже сучасних будівель. Поправки на несуттєві відхилення не роблять.

Побудови з цегляними та бетонними склепіннями підлягають оцінці за таблицями для будівель з аналогічними властивостями із залізобетонними перекриттями. Споруди, що пройшли через реконструкцію, проходять переоцінку відповідно до їх нового призначення та нових властивостей.

Відновлювальна вартість будівель, що орендуються фірмою, встановлюється з урахуванням певного виду внутрішнього оздоблення за вартістю основної будівлі. Вартість вбудованих приміщень включається до загального ПС. Однак вона також має бути прописана окремо.

Відновлювальна вартість являє собою вартість основних фондів, скориговану від первісної в результаті переоцінки об'єкта. Чинне законодавство дозволяє комерційним організаціям регулярно (не частіше ніж один раз на рік) переглядати вартість ОЗ, орієнтуючись на зміну ринкових цін і враховуючи прогнозовану інфляцію.

Можливість переоцінювання майна існує як основних фондів, так нематеріальних активів (НМА). Регулюють застосування цієї норми ПБО 6/01 та ПБО 14/2007, хоча стосовно НМА законодавець використовує термін «поточна ринкова вартість» з наближеним значенням до поняття «відновлювальна». Поговоримо про те, як розрахувати відновлювальну вартість основних засобів та на що при цьому слід звернути увагу.

Початкова та відновна вартість основних засобів

Виробничі фонди служать тривалий час, поступово зношуючись та передаючи свою вартість готовому продукту. Тому їх облік побудований так, щоб миттєво можна було побачити початкову ціну об'єкта, поступову її втрату (знос) та залишкову вартість. Розрізняють три вартості ОС: початкову, залишкову та відновлювальну.

Початкова вартість відображає реальні витрати на придбання майна (ціна об'єкта + витрати на встановлення, транспортування та ін.). Вона не змінюється, якщо тільки не йдеться про реконструкцію, добудову або часткову ліквідацію об'єкта. Втрата вартості активів відображається у їх оцінці за залишковою вартістю. Це первісна вартість, зменшена у сумі зносу.

Згодом і під впливом ринку, що постійно змінюється, первісна вартість вже не відповідає дійсної вартості майна. Тому постає питання відновлення ціни, що відбиває реалії ринку. Така відповідність і досягається шляхом переоцінки, а вартість переоціненого активу стає відновною.

Початкова відновна та залишкова вартість

Поговоримо докладніше про категорії відновлювальної вартості. Вартість сучасних аналогів активів по відношенню до об'єктів, що вже використовуються, підлягають переоцінці, є повною відновною вартістю. А оскільки працюючі активи вже певною мірою зношені, їх відновлена вартість не може бути повною, а лише наближеною до ринкової та з урахуванням нарахованого зносу.

І тут доречним є поняття первісної відновленої вартості. Тобто. після проведення переоцінки об'єкта його первісна вартість стає первісною відновлювальною, тобто початковою ціною активу на даний момент.

Правилом переоцінки є пропорційне розподіл приросту (чи зменшення) вартості сам актив і його амортизацію , т. е. перераховується як ціна об'єкта, але сума зносу у ньому. Перерахована вартість за мінусом амортизації називатиметься залишковою відновлювальною вартістю.

Як визначається відновна вартість основних фондів

Для визначення відновлювальної вартості операційної системи використовують різні методи. Аналізують:

ціни на аналогічні об'єкти за даними виробників, торгових організацій;
інформацію статистичних органів,
висновки експертів щодо поточної вартості аналогічних ОС.

Встановлюють "нову" вартість об'єктів індексацією або прямим перерахунком на основі даних на аналогічні продукти. Як правило, для проведення переоцінки залучають фахівців-оцінювачів, які переоцінюють кожен об'єкт, враховуючи всі ринкові критерії та знос активів.

Процедурі переоцінки передує велика організаційна робота. Необхідно:

вибрати об'єкти ОС, які будуть переоцінені;
укласти договір із ліцензованим оцінювачем;
видати наказ про проведення переоцінки, куди слід включити перелік майна, що оцінюється. У ньому вказують:

Найменування об'єктів;

Дата їх придбання/виготовлення, введення в експлуатацію.

Основними критеріями визначення відновної вартості основних виробничих фондів для виконання переоцінки є:

Початкова чи поточна вартість (якщо об'єкт раніше переоцінювався) початку звітного року;

Амортизація, нарахована за період експлуатації об'єкта.

Переслідуючи мети наближення до ринкової вартості ОС, переоцінкою регулюється первісна вартість, тому результатом переоцінки може бути дооцінка чи уцінка фондів.

Відновлювальна вартість: формула

Встановивши величину повної відновлювальної вартості, можна визначити відновлювальну вартість основних засобів після переоцінки. Її знаходять множенням повної відновлювальної вартості на відношення залишкової вартості до первісної (до переоцінки). За формулою:

С = С п х К оц, де

З в – відновна вартість об'єкта,

С п - первісна вартість,

К оц - оцінний коефіцієнт.

приклад

За оцінкою фахівця, первісна вартість верстата (100 000 руб.), що працює на підприємстві 3 роки (36 міс.), знизилася в порівнянні з ринковими аналогами на 30%. При переоцінці активу застосували коефіцієнт 1,3 та розрахували відновлювальну початкову вартість об'єкта:

З = 100 000 x 1,3 = 130 000 крб.

Заради справедливості, зауважимо, що коригуючий коефіцієнт не завжди використовується. Визначити відновлювальну вартість об'єкта можна, спираючись на аналіз ринкової ситуації та ціну аналогових продуктів, підтверджену документально.

Повернемося, наприклад:

Після встановлення ціни верстата на поточний момент необхідно розрахувати його залишкову вартість. Обчислимо її за формулою:

З ов = З пв х З ост / С пров, де

С ов – залишкова відновна вартість,

З пв - повна (початкова) відновлювальна, а С ост і С пер залишкова і початкові вартості активу до переоцінки.

Допустимо, що встановлений в організації термін служби верстата становить 8 років (96 міс.). Тоді

Сост = 100 000 - (100 000 / 96 х 36) = 100 000 - 37 500 = 62 500 руб.

Підставимо значення у формулу:

С ов = 130 000 х 62 500/100 000 = 81 250 руб.

Таким чином, відновлювальна первісна вартість верстата на день переоцінки склала 130 000 руб., Його поточна залишкова вартість збільшилася з 62 500 руб. до 81 250 руб., А нарахований знос склав 48 750 руб. (130 000 - 81 250) замість 37 500 руб. до переоцінки.

2.2. Відновна вартість основних засобів

Відновлювальна вартість– вартість основних засобів у сучасних умовах, за сучасних цін та техніки, це вартість, за якою оцінюються основні засоби після проведення переоцінки.

Основні кошти вартістю межах ліміту, встановленого в облікової політиці організації, але з більше 20000 рублів за одиницю, можуть відображатися у бухгалтерському обліку та бухгалтерської звітності у складі матеріально-виробничих запасів. З метою забезпечення збереження цих об'єктів має бути організовано належний контроль за їх рухом.

Для цілей оподаткування об'єкти вартістю до 10 000 рублів у момент введення в експлуатацію одночасно списуються на матеріальні витрати.

Вартість основних засобів, у якій їх прийнято до бухгалтерського обліку, не підлягає зміні, крім випадків добудови, дообладнання, реконструкції, модернізації, часткової ліквідації та переоцінки об'єктів основних засобів.

З часом відбувається відхилення первісної вартості основних засобів від первісної вартості аналогічних основних засобів, що придбаваються або виготовляються в пізніші періоди. Для того щоб усунути відхилення, що виникають, і проводиться переоцінка основних засобів.

Метою переоцінки об'єктів основних засобів є визначення реальної вартості об'єктів основних засобів шляхом приведення їх первісної вартості у відповідність до ринкових цін та умов відтворення на дату переоцінки.

Відповідно до п. 15 ПБО 6/01 комерційна організація може не частіше ніж один раз на рік, на початок звітного року, переоцінювати групи однорідних об'єктів основних засобів за поточною (відновлювальною) вартістю. Переоцінка здійснюється шляхом індексації або прямого перерахунку за документально підтвердженими ринковими цінами.

Під поточною (відновною) вартістюрозуміється сума коштів, яка має бути сплачена організацією на дату проведення переоцінки у разі потреби заміни будь-якого об'єкта. При визначенні цієї вартості можуть бути використані такі дані:

- Дані на аналогічну продукцію, отриману від організацій-виробників;

– відомості про рівень цін, які є в органів державної статистики, торгових інспекцій та організацій;

- Оцінка бюро технічної інвентаризації;

– експертні висновки щодо поточної (відновної) вартості об'єктів основних засобів.

Приймаючи рішення про переоцінку основних засобів, що входять до однорідної групи об'єктів, організації повинні пам'ятати, що надалі доведеться регулярно проводити переоцінку, щоб вартість зазначених об'єктів, за якою вони відображаються в бухгалтерському обліку та звітності, суттєво не відрізнялася від поточної (відновної) вартості.

Перед проведенням переоцінки основних засобів проводиться підготовча робота, зокрема оформляється наказ чи інший розпорядчий документ проведення переоцінки, готується перелік об'єктів основних засобів, які підлягають переоцінці. У переліку вказується точне найменування об'єктів, дата придбання, споруди, виготовлення, дата прийняття об'єктів до бухгалтерського обліку. Проводиться також перевірка цих об'єктів.

Відповідно до п. 46 Методичних вказівок N 91н вихідними даними для переоцінки є:

– первісна вартість або поточна (відновна) вартість, якщо об'єкт раніше вже піддавався переоцінці, станом на 31 грудня попереднього звітного року;

– сума нарахованої на цю дату амортизації за весь час використання об'єкта;

– документально підтверджені дані про поточну (відновну) вартість об'єктів, що переоцінюються, на 1 січня звітного року.

У період функціонування основних виробничих фондів можуть відбутися зміни, пов'язані з прискоренням науково-технічного процесу, що здешевлює процес виготовлення засобів праці, а в умовах інфляції первісна вартість вироблених засобів праці може збільшуватися. Тому необхідно усувати спотворюючий вплив цінового фактора. Для цього основні виробничі фонди оцінюють за відновлювальною вартістю.

Відновлювальна вартістьпоказує, які кошти треба було б витратити за цінами та розцінками, що існують на даний момент, щоб придбати чи побудувати основні виробничі фонди, аналогічні наявним.

Для визначення відновлювальної вартості основних виробничих фондів здійснюються їх переоцінки за допомогою двох основних методів:

1) шляхом індексації їхньої балансової вартості,

2) шляхом прямого перерахунку балансової вартості стосовно цін, що складаються на 1 січня чергового року.

3. Залишкова вартість- Це первісна вартість основних фондів (балансова) за вирахуванням зносу, сума якого визначається за величиною амортизаційних відрахувань за весь минулий термін служби даних основних фондів.

Вона дозволяє судити про ступінь зношеності засобів праці, планувати оновлення та ремонт основних фондів. Є два види залишкової вартості:

1) вона визначається за первісною вартістю, яка визначається в міру нарахування амортизації,

2) за відновною вартістю, яка визначається експертним шляхом у процесі переоцінки засобів праці.

Залишкова вартість може бути розрахована за формулою:

З зуп. = С н + С к * [(А н * С н * Т)/100]

де С н - первісна вартість основних засобів,

С к – вартість капітального ремонту за весь термін служби основних засобів,

А н – річна норма амортизації,

Т – термін, протягом якого експлуатувалися кошти, років.

4. Ліквідаційна вартість– вартість реалізації зношених та списаних основних фондів та регламентується лише станом основних виробничих фондів та подальшою можливістю їх використання; може варіювати (для обладнання) від повної відновлювальної вартості до продажу обладнання за ціною металобрухту.

У процесі виробництва основні виробничі фонди піддаються моральному та фізичному зносу.

Фізичний знос- Втрата основними фондами своєї споживчої вартості. Фізичний знос відбувається як із функціонуванні основних фондів, і за її бездіяльності.

Моральне знос основних фондів- Зменшення їх вартості під впливом науково-технічного прогресу.

Моральне зношування основних засобів відбувається до настання повного фізичного зносу.

Амортизація об'єктів основних фондів здійснюється одним із наступних способів нарахування амортизаційних нарахувань:

1. лінійний;

При лінійному способі нарахування амортизації проводиться рівномірно виходячи з первісної або відновної вартості об'єкта основних фондів і норми амортизації, обчисленої з терміну корисного використання цього об'єкта.

Наприклад, підприємство придбало обладнання вартістю 120 тис.руб., термін корисного використання якого 5 років, тоді норма амортизаційних відрахувань становитиме 100%: 5 = 20% на рік. Річна сума амортизаційних відрахувань = 120 тис. руб. * 20% = 24 тис.руб.

2. зменшуваного залишку;

При способі зменшуваного залишку річна сума амортизаційних відрахувань визначається виходячи з залишкової вартості основних фондів на початок року та норми амортизаційних відрахувань і іноді з використанням коефіцієнта прискорення, що встановлюється законодавчо

Суть застосовуваного методу у тому, частка амортизаційних відрахувань, які відносяться на собівартість продукції, зменшуватиметься з кожним наступним роком експлуатації зазначеного об'єкта.

Залишкові суми списуються на собівартість. Пряме списання цієї суми на собівартість або на фінансові результати може погіршити його фінансовий стан та рівень рентабельності. Певною мірою ці втрати може компенсувати продаж недоамортизованого обладнання.

Зарубіжна практика використання нелінійних методів нарахування амортизації (зокрема, США) передбачає встановлення кратності визначення залишку, що зменшується. При методі подвійного зменшення залишку щорічні амортизаційні відрахування (А) будуть визначатися за такою формулою:

А = С * N * 2,

З о - залишкова вартість обладнання на початок року,

N – норма амортизації на весь період експлуатації обладнання,

2 – кратність обчислення.

3. списання вартості за сумою чисел років строку корисного використання;

При застосуванні способу списання вартості за сумою чисел років строку корисного використання річна сума амортизаційних відрахувань визначається виходячи з первісної вартості об'єкта основних фондів та співвідношення числа років, де в чисельнику число років, що залишається до кінця терміну служби об'єкта, а в знаменнику – сума чисел років строку служби. Ліквідаційна вартість у цьому методі немає, оскільки об'єкт основних фондів повністю переносить свою вартість у період корисного використання.

Цей спосіб з погляду фінансового планування кращий тим, що дозволяє вже на початку експлуатації списати більшу частину вартості основних фондів. Далі темп списання уповільнюється, що забезпечує зниження собівартості продукції.

Основні засоби організації оцінюються за первісною, залишковою та відновлювальною (поточною) вартістю. Докладніше про те, що таке відновлювальна вартість, ви можете дізнатися з наступної статті.

Під відновлювальною вартістю мається на увазі ціна ОС у сучасних умовах, за сучасної техніки та цін. Іншими словами, це ціна, за якою оцінюють ОС після здійснення переоцінки.

Призначення переоцінки ОС

З часом початкова ціна ОС змінюється по відношенню до початковій ціні аналогічних ОС, що купуються або виробляються пізніші періоди. Для усунення цих відхилень здійснюється переоцінка.

Мета переоцінки ОЗ - визначення реальної ціни майна. Робиться це за допомогою приведення їх первинної вартості у відповідність до ринкових цін, а також з умовами виробництва на дату переоцінки. Законодавство встановило, що фірми можуть виконувати переоцінку раз на рік, наприкінці періоду звіту.

Відновлювальною вартістю є сума грошей, яку компанії потрібно заплатити в момент здійснення переоцінки у тому випадку, якщо їй потрібно замінити будь-який об'єкт ОС. При розрахунку цієї вартості використовують таку інформацію:

Відомості про схожі товари, отримані від компаній-виробників;
Дані про рівень цін, які є в торгових інспекцій та органів держ. статистики;
Оцінка бюро технічної інвентаризації;
Висновки експертів щодо поточної вартості об'єктів ОС.

При ухваленні рішення про переоцінку дуже важливо розуміти, що провівши її один раз, згодом її доведеться проводити регулярно.

Здійснення переоцінки

Перед тим, як почати переоцінювати ОЗ, проводять підготовчі роботи: керуючий компанії видає відповідний наказ, а також складає список майна, яке переоцінюватиме.

У списку має бути прописана повна назва об'єкта; дата його купівлі, будівництва чи виробництва; дата, коли його було прийнято до бухобліку.

Відповідно до законодавства, вихідними відомостями для переоцінки є:

Початкова або відновна вартість (якщо раніше об'єкт вже переоцінювався) на 31 грудня поточного періоду звіту;
Розмір нарахованої амортизації на цю дату;
Відомості про поточну ціну майна, що переоцінюється, на перше січня поточного року. Обов'язково мають бути підтверджені документально.

Розрахунок відновної вартості при переоцінці

Суму, яку за підсумками переоцінки можна зменшити чи збільшити ціну об'єкта, розраховують так:

Сума, на яку зменшуватиметься або збільшуватиметься відновна вартість = поточна вартість ОС, визначена за підсумками переоцінки – первинна (поточна) ціна ОС до його переоцінки.

Слід зазначити, що у наступний розрахунок відрахувань по амортизації береться саме поточна, а чи не відновна вартість.

Амортизація після переоцінки

За результатами переоцінки організація має перерахувати амортизацію, яка була нарахована за ОЗ станом на 31 грудня року здійснення переоцінки. Для цього спочатку необхідно обчислити коефіцієнт перерахунку:

Коефіцієнт перерахунку = поточна вартість ОС, яку отримали за підсумками переоцінки / первісна (поточна) вартість ОС до його переоцінки.

Після цього застосовують такі формули:

Перерахований розмір амортизації = розмір амортизації, нарахований за ОС станом на 31 грудня * коефіцієнт перерахунку.

Сума, на яку буде зменшено або збільшено амортизацію = перерахований розмір амортизації – розмір амортизації, нарахований за ОС станом на 31 грудня.