Бесіда з академіком РАН про Всесвітів, яких ми не бачимо
Микола Семенович Кардашев - один з тих наших академіків, які не тільки проносять свою дитячу мрію крізь усе своє життя, а й намагаються зробити її реальністю. Він почав мріяти про «братів по розуму» відразу ж, піднявши один раз в дитинстві голову до неба і побачивши над собою розсип зірок. З тих пір йому стало зрозуміло, що там обов'язково повинні жити люди. Але як з ними зустрітися? Сьогодні академік переконаний, що нарешті-то виявлені ті самі стежки (або великі дороги ?!), які з'єднують Всесвіти і по ним можна подорожувати, справа лише «за малим» - зрозуміти, яким транспортом слід користуватися ...
Нещодавно академік Н.С. Кардашев поповнив плеяду Демидовских лауреатів. За традицією прес-конференцію в Російській академії наук вів я. Там і вдалося поговорити. Але спочатку скажу, як я представив його присутнім:
«Я хочу розповісти одну історію, в якій ви фігуруєте, а потім поцікавлюся, чому ж все закінчилося? Шістдесяті роки - космічна ейфорія. Польоти космонавтів, перші рейси міжпланетних станцій, близькість місячних експедицій, - все це вражало уяву. І збуджувало різні фантазії. І у вчених теж. Саме тоді в суспільне життя вривається прізвище «Кардашев» - астроном, який говорить, що він може встановити зв'язок з позаземними цивілізаціями! Це не могло не привернути уваги, і ми, в «Комсомолці», першими розповіли про роботи молодого вченого Миколи Кардашева. Він каже: «Хлопці, нудно ми живемо, тому що у нас ніяких контактів з іншими цивілізаціями немає. А я переконаний, що їх можна встановити! ». Заява молодого кандидата наук збаламутило всю країну. Легендарний Йосип Самойлович Шкловський сказав тоді: «А цей молодий хлопець непогано все придумав!»
- Микола Семенович, це було півстоліття тому. А тепер я маю право запитати: чому ж все це скінчилося? Де ті самі позаземні цивілізації?
- Несподіваний для мене питання, але хочу відразу ж сказати, що ця проблема мене хвилювала весь час, і зараз теж цікавить. Та й не тільки мене, але дуже і дуже багатьох людей. Отже, минуло 50 років з початку пошуку, а контакту немає. Чому? Ініціатором пошуку позаземних цивілізацій у нас був, звичайно, Йосип Самойлович Шкловський, а за кордоном такі авторитети, як Карл Саган. На жаль, численні спроби що-небудь виявити у Всесвіті, не вдавалися. Проте, вони тривають і зараз. У відповіді, чому не вдається встановити контакт, безліч варіантів. Просто - ми дуже багато чого не знаємо і не розуміємо. І це безперечно! У науці є цілий ряд областей, пов'язаних і з біологією, і з новими фізичними проблемами, які тільки що виникли ...
- Наприклад?
- Та ж сама «темна матерія», одним з варіантів якої є «дзеркальна матерія», яка передбачає, що можуть існувати такі ж тіла, як і ми, але їх зовсім не видно і вони ніяк себе не проявляють. Щоб отримати відповіді на всі питання, потрібен час і розвиток науки. Можуть з'явитися нові закони, відкриття нових явищ, часток і енергій. В експерименті «Радіоастрон», який зараз здійснюється в космосі, ми вивчаємо «чорні діри» - таємничі об'єкти у Всесвіті, які можуть бути «входами» і «виходами» з інших Всесвітів. І такий варіант ми також розглядаємо. Це відносно нова ідея, яка передбачає, що не було ні початку, ні кінця великого Всесвіту, ми живемо в одній з моделей, а їх насправді велика кількість. І не виключено, що за допомогою «чорних дірок» з'явиться можливість досліджувати інші Всесвіти, де панують зовсім інші закони, ніж ті, що нам відомі.
- Припущення, прямо скажемо, фантастичне!
- Що зовсім не означає, що воно не може бути реальністю. Загалом, така гіпотеза з'явилася, і вона дуже цікава ... Астрономів і фізиків дуже цікавить пошук життя, не пов'язаної із земною, пристрій самого Всесвіту - з яких об'єктів і деталей вона складається, і якими законами описується її нинішнє існування, а також її минуле і майбутнє.
- Розкажіть про «таємній вечері», коли збирається кілька академіків і ведеться розмова про життя у Всесвіті?
- Серед нас є і геологи, і хіміки, і антропологи, і фізики, і астрономи ... Напрями для дискусій найрізноманітніші. Обговорюються проблеми зародження життя, її елементи, які включені в астрономічні об'єкти ...
- Маються на увазі метеорити?
- І вони, зокрема. Проаналізовано археологічні залишки, які можуть свідчити про відвідування Землі представниками інших цивілізацій ...
Припущень багато, в тому числі і падіння астероїда на Землю, мовляв, саме він дав поштовх для розвитку життя ... Так що це виключно цікаві питання, і просто так відмахуватися від них не можна. На наших зустрічах йдуть обговорення нових експериментів, які ми можемо здійснити і на космічних апаратах. Зараз літає «Радіоастрон», а в майбутньому проекті ми припускаємо вести дослідження в інфрачервоному діапазоні. Такі випромінювання тісно пов'язані з твердими тілами. Деякі з них вже ми спостерігаємо, але пояснити їх походження не можемо. Не виключено, що ми можемо виявити величезні планетоподобні освіти. Один американський астроном припустив, що це величезні штучні конструкції, які залишили високорозвинені цивілізації, що перебралися в іншу Всесвіт.
- Воістину: наука на межі фантастики! Наскільки я знаю, навіть найсміливіші письменники-фантасти не могли припустити, що одна розумна цивілізація крізь «чорну діру» перейшла в іншу всесвіт, так як в нашій їй було вже не дуже комфортно ... І нас чекає така доля?
- Не виключено…
Ще І.С. Шкловський писав: «В кінці XIX в. і в XX ст. великого поширення набули різні модифікації старої гіпотези панспермії. Відповідно до цієї концепції, життя у Всесвіті існує одвічно. Жива субстанція не виникає якимось закономірним чином з неживої, а переноситься тим чи іншим способом від однієї планети до іншої. Так, наприклад, згідно з Сванте Арреніус, частки живої речовини - суперечки або бактерії, що осіли на малих порошинки, силою світлового тиску переносяться з однієї планети на іншу, зберігаючи свою життєздатність. Якщо на якійсь планеті умови виявляються слушними, що потрапили туди спори проростають і дають початок еволюції життя на ній ...
Полум'яним прихильником ідеї про множинність світів, населених розумними істотами, був чудовий російський учений, засновник астронавтики К.Е. Ціолковський. Наведемо лише кілька його висловлювань з цього питання: «Ймовірно чи, щоб Європа була населена, а інша частина світу немає? Чи може бути один острів з жителями, а інші - без них ...? ». І далі: «... Все фази розвитку живих істот можна бачити на різних планетах. Чим було людство кілька тисяч років тому і чим воно буде після закінчення декількох мільйонів років - все можна відшукати в планетному світі ... ». Якщо перша цитата Ціолковського, по суті, повторює висловлювання античних філософів, То в другій міститься нова важлива думка, що отримала згодом розвиток. Мислителі і письменники минулих століть уявляли собі цивілізації на інших планетах в соціальному і науково-технічному відносинах цілком подібними сучасної їм земної цивілізації. Ціолковський справедливо вказав на величезну різницю рівнів цивілізації на різних світах. Все ж слід зауважити, що висловлювання нашого чудового вченого з цього питання не могли тоді ще (та й зараз ...) бути підкріплені висновками науки. Розвиток уявлень про множинність населених світів нерозривно пов'язане з розвитком космогонічних гіпотез.
- Отже, слід звернутися до гіпотез?
- Фактам, перш за все. Яка ситуація з астрономією в Росії? Ця наука отримала величезний розвиток в ХХ ст. і на початку ХХІ ст. Але вона займала розуми видатних представників людства протягом усього його існування. Вона давала уявлення про те, що нас оточує. І сьогодні з'явилися нові можливості ще краще це представляти. Ці прогнози дозволяють розуміти особливості розвитку цивілізації на Землі.
- Може, це пов'язано з інформацією, що йде з Всесвіту?
- Звісно. Її несуть різні види випромінювань. Від гамма-випромінювання - найжорсткішого, рентгенівського, яким я займаюся з початку своєї діяльності, оптичного, інфрачервоного, яке приносить з космосу багато нових даних, і, нарешті, до залишків випромінювання, що залишився після вибуху Всесвіту. Всі ці діапазони вимагають створення спеціальної техніки для спостережень.
- І у кожній області є свої об'єкти-любимчики?
- Це природно, тому що космічні тіла краще видно (вибачте за спрощення) в тому чи іншому діапазоні. Але є об'єкти, які «розглядала» всіма приладами. Наприклад, той же Сонце.
- Якщо покласти на шальки терезів «Відоме» і «Невідоме», що переважить?
- Друге. Існує дуже багато проблем, які вимагають свого вирішення. Є кілька ключових напрямків, за якими працюють як астрономи, так і фізики. З'явилося поняття «багатоелементна Всесвіт». Це чисто математична модель, яка дає уявлення про те, що було до, під час і після Великого вибуху. Чітких відповідей поки немає, але ставити експериментальні дослідження вже можна. Перш за все, слід продовжити спостереження за еволюцією зірок і галактик, за чорними дірами і «Кротова норами», прихованої матерією і темною енергією ...
- Ви оперуєте поняттями, про які ще зовсім недавно ніхто і не чув ...
- А їх раніше і не було. Просто розвиток астрономії відбувається настільки стрімко, що часом навіть фахівці не встигають простежити за всіма нововведеннями. Уявлення про формування та еволюції зірок і галактик, про фізичні процеси у позаземних об'єктах змінюються буквально на очах. Йдеться про більш глибокому і виразному уявленні про те, що відбувається у Всесвіті. Особлива увага приділяється унікальних явищ, таким як пульсари, надмасивні чорні діри, скупчення зірок і галактик.
- «Висока» наука - це одна сторона медалі, а практичні завдання?
- Високоточна астрометрія і геодинаміка. Вони необхідні, щоб забезпечити Росію системою точних координат. Без цього неможливо сейсмічне і геологічне прогнозування, яке сьогодні «прив'язане» до космічних апаратів. Ну і, звичайно, вже стало звичним попередження про всілякі катастрофічних аномаліях, пов'язаних з «космічною погодою», яка, як відомо, залежить від сонячної активності. Варто тільки нашому денного світила обуритися, і тут же до Землі йдуть потужні потоки частинок, які порушують радіозв'язок, роботу супутників і впливають на самопочуття людей. Ці процеси треба передбачити і попереджати про них землян. А вже в недалекому майбутньому належить забезпечити безпеку планети - я маю на увазі захист Землі від астероїдів, які носяться навколо нашої планети, часом досить серйозно погрожуючи їй.
сучасна наука розпорядженні цілий комплекс засобів для «проникнення» в глибини Всесвіту. Це всілякі телескопи. За різними каналами вчені отримують інформацію - діапазон досліджень надзвичайно широкий. І з кожним роком можливості розширюються. На жаль, у нас в останні два десятиліття, у зв'язку з відомими подіями, створення нових телескопів і апаратів різко скоротилося, але все-таки процес не зупинявся повністю. Найцікавіші так звані «перші об'єкти у Всесвіті», які вивчаються в інфрачервоному діапазоні.
- Під «об'єктами» ви маєте на увазі - планети, галактики?
- Можна сказати так - системи, які складаються з величезної кількості зірок, галактик і навіть всесвітів. Випромінювання від них дуже сильне, порівнянне з тим, що було під час вибуху. Цікаво, що ми побачили «зернисту» структуру випромінювання. Поки не ясно, що це таке. Передбачається, що це області, де утворюються нові планетні системи. Спектр схожий на випромінювання твердих тіл - пилу, каменів або чогось схожого. З'ясувати - що ж ми спостерігаємо, одна з ключових проблем астрономії сьогодні. На жаль, це випромінювання можна спостерігати тільки з космосу, так як атмосфера перекриває його.
- Одна загадка за одною ...
- Так в науці завжди буває. Наступна пов'язана з видатним відкриттям сучасності, яке свідчить, що наша матерія - лише незначна частина, дуже-дуже маленька, від тієї маси матерії, яка є у Всесвіті. Але ми лише здогадуємося про її існування. Наприклад, 22 відсотки з цієї маси - якісь частки, про які ми нічого не знаємо.
- Тобто ми знаємо, що вони є, але не знаємо, які саме -?
- Так. Зараз ставиться безліч експериментів, щоб зрозуміти їх суть і їх походження.
- Містика якась ... А наша частка в ній?
- Чотири відсотки. Решта - за межами розуму. Є інші Всесвіти, інші світи, але ми ніяк не можемо бути з ними пов'язані. Однак ще в 30-х роках з'явилися моделі, які допускали можливість існування «кротячих нір», які пов'язують ці Всесвіти між собою. Я підтримую цю гіпотезу.
- А детальніше?
- Є ділянки у Всесвіті, звідки можна «переходити» за спеціальними «тунелях» в інші Всесвіти. Більш того, такі «тунелі» можуть існувати і всередині нашого Всесвіту, тобто з однієї її точки можна переноситися в іншу. Зараз ставляться експерименти, які допоможуть виявити такі «тунелі». Вже отримані цікаві результати, які вимагають осмислення ...
- Фантастика, прямо Голлівуд якийсь ...
- А наука частенько йде за фантастикою. Це нормально. Зараз ось вивчаються об'єкти, які є «входами» або «виходами» з «кротячих нір». Звучить фантастично, але це сучасна наука. І таких прикладів багато. У астрофізиці, астрономії. Зараз ми займаємося походженням галактик і планет. В першу чергу мова йде про освіту галактик. Вони мають різні форми - сферичні і спіральні. Це було відкрито ще в 30-ті роки минулого століття Хабблом - вченим, в честь якого названий чудовий космічний телескоп, який дає нам унікальні знімки. У спіральних галактиках є два підкласу, до них і прикута увага вчених. Ставляться експерименти, які показують, як з початкового газу народжуються зірки і потім галактики. Той чи інший тип галактик залежить від швидкості обертання первинного хмари. Велику роль відіграють і зіткнення в космосі. Відомо, що наша галактика через п'ять мільярдів років повинна зіткнутися з туманністю Андромеди. Після цього утворюється галактика більш складної форми, Інший маси. Відбудуться гігантські катастрофічні процеси.
- А нам що робити?
- Залишається полетіти в інші галактики ...
- Значить, пора готуватися до відльоту?
- Звичайно, якщо розраховуєте дожити до того часу. Але особисто я проти безсмертя ...
А поки повернемося до Всесвіту. Там ведуться дослідження різних об'єктів. Наприклад, системи, що складається з двох «чорних дірок». Виявляється, і ці об'єкти подібно галактик зливаються. Є знову-таки дві моделі. Надмасивні «чорні діри» в центрі галактики утворюються з моменту Великого вибуху Всесвіт - їх ми називаємо «вічними». Але все-таки другий варіант зустрічається частіше: «чорні діри», що залишилися після зірок, зливаються - і таким чином створюються об'єкти з величезними масами, разом з'єднується мільярди наших сонць!
- І ви це спостерігаєте ?!
- Звісно. Одне з головних напрямків астрономії сьогодні - це вивчення самих «чорних дірок». Всередину заглянути не можна, але треба досліджувати їх поверхню і навколишні райони.
- Де найближча з них?
- Неподалік - в центрі нашої галактики. За допомогою групи радіотелескопів проведені зйомки центру галактики, там знаходиться «чорна діра». Маса у неї дуже велика - чотири мільйони сонячних мас. Визначено структуру магнітного поля, що оточує цей об'єкт. До речі, в принципі поки не доведено, що це «чорна діра». Не виключено, що це вхід в «Кротова нору», через який здійснюється зв'язок з іншими частинами нашого Всесвіту або навіть з іншими вселеними. Для того щоб остаточно визначити «чорна діра» це чи «Кротова нора», треба отримати випромінювання з центральної області об'єкта і створити телескоп, який дав би її зображення. Цією проблемою зараз займаються вчені різних країн. По-окремо і разом. Думаю, що найближчим часом і ця таємниця буде розкрита.
- Гігантські вибухи, незвичайні освіти ... А як справи йдуть з планетами?
- Одне з важливих наукових напрямків - утворення планетних систем, і в цій області працює не менше дослідників, ніж по «дірок» і галактик. Це природно, тому що в астрономії все взаємопов'язане. Спектр радиоизлучений складається з безлічі ліній, які, зокрема, відносяться до органічних сполук. Вони осідають на планетах, поступово розвиваються і в кінці кінців можуть призвести до утворення життя на них.
- Тобто ви стверджуєте, що життя на Землю занесена з космосу?
- А ви в цьому сумніваєтеся? Сучасна наука схиляється саме до такої моделі.
- Тоді чому ми це не бачимо ?!
- Про діяльність позаземних цивілізацій нам судити важко, так як поки ми «братів по розуму» не виявили. Ми проаналізували спектри багатьох об'єктів. Важливо знати розміри тіл і їх склад. Отримавши такі дані, ми вже можемо порівнювати їх з земними. Виявляється, що без малого дві тисячі планет можуть претендувати, можна сказати, на роль рідної сестри Землі. Зробити черговий крок в пізнанні Всесвіту ми зможемо тільки після створення відповідної апаратури.
У нас є десять основних напрямів досліджень, які потрібно оснастити інструментами. Не буду говорити про добре відомих областях астрономії, зупинюся лише на деяких системах, які знову-таки можуть здатися фантастичними, але вже найближчим часом стануть реальністю. Наприклад, станція на зворотному боці Місяця. Це цікаво тим, що все випромінювання, які виходять від Землі, придушуються. Станцію передбачається створити в кратері Москви. Проект поки на стадії обговорення.
- А що на Землі?
- Будуються гігантські радіотелескопи, що складаються з сотень антен. Незабаром вони з'являться в Південній Африці і в Австралії. Запрацювали нові обсерваторії в Європі і Америці. Будується міліметровий телескоп в Узбекистані. Діаметр дзеркала 70 метрів. Модернізується многолучевой радіотелескоп в Пущино. Спочатку буде 128 променів, і це дозволить перекрити всі небо. У Росії створюється мережа радіотелескопів для фундаментальних досліджень. Унікальні дослідження тепер проводяться на космічних апаратах. Спільними зусиллями вчених і фахівців ФІАН імені П.І. Лебедєва і НВО імені С.А. Лавочкіна створені станції «Спектр-Р» і «Спектр-М». Одна вже працює в космосі, а друга виявиться на орбіті через кілька років. Звісно, особливу увагу міжнародної наукової громадськості звернена до проекту «Радіоастрон». Це найбільший фізичний прилад в світі. Максимальна база інтерферометра становить 350 тисяч кілометрів. Саме на таку відстань віддаляється від Землі наш апарат. А наземні телескопи, які беруть участь в проекті, розташовуються в різних кінцях Землі. Їх більше сорока. Вже отримані унікальні результати по квазарам і пульсара, причому вдалося «розглянути» їх детально, в найдрібніших подробицях. Цей успіх, як мені здається, буде розвиватися з запуском «Мілліметрона», який планується здійснити в 2020 році. Станція буде обертатися навколо Сонця і Землі з періодом в один рік, середня відстань до апарату складе півтора мільйона кілометрів. Це буде ще один гігантський фізичний прилад. Навіть не віриться, що тепер у нас є можливість створювати настільки унікальні прилади в реальності, а не в наших фантазіях!
- Хочете сказати - черговий прорив в астрономії?
- Можна і так визначити те, що відбувається сьогодні в астрономії. Це запуск серії різноманітних космічних апаратів, а також будівництво наземних обсерваторій. До речі, навіть на Південному полюсі працює нейтринна обсерваторія, тобто на планеті вже не залишилося недоступних місць для астрономів. І що особливо відрадно, що «Земля» і «Космос» працюватимуть (і вже працюють!) За єдиними програмами, тобто міжнародне співробітництво стало буденністю. Таке враження, ніби ми працюємо в одному інституті, говоримо на одній мові, для нас не існує кордонів ... Хороший приклад цьому виявлення «близнюка» Сонця. Це спільна робота вчених Росії, США та Австралії.
- Що за «близнюк»?
- Він знаходиться на відстані всього 110 світлових років. За космічними масштабами це недалеко. Вік зірки 4,5 мільярда років. Вона утворилася, найімовірніше, з того ж газопилової хмари, що і Сонце. Знайдений «близнюк Сонця» виявлено з 30 потенційних кандидатів на це «звання». Для отримання чіткого уявлення про хімічний склад кожної конкретної зірки використовувалася спектроскопія високого дозволу. Крім хімічного аналізу, використовувалася інформація про галактичних орбітах зірок. В результаті, кількість кандидатів звузилося до одного: HD 162826. Невідомо, чи є в системі цієї зірки планети, на яких є життя. Вивченням цієї зірки протягом вже 15 років займається «Команда Пошуку Планет». В результаті проведеного аналізу була виключена можливість того, що на близькій відстані від зірки можуть обертатися масивні планети (так звані «гарячі Юпітери»), але не виключена можливість присутності невеликих, схожих на Землю планет на орбіті HD 162826.
... Для допитливих повідомляю, що «близнюка Сонця» можна побачити неозброєним оком. Вночі потрібно знайти Велику Ведмедицю, трохи лівіше яскраву Вегу. А тепер увага: поруч з нею ледь помітна зірочка. Вдивіться: не виключено, що саме там живуть наші «брати по розуму» і як раз в цю мить вони збираються до нас в гості. Думаю, що техніка для польотів у них більш сучасна, ніж у нас, а тому вони доберуться до Землі набагато швидше, ніж за сто світлових років ... Загалом, чекаємо!
P.S. Член-кореспондент АН СРСР І.С. Шкловський : «У другій половині XVII ст. і в XVIII в. рядом вчених, філософів і письменників було написано багато книг, присвячених проблемі множинності населених світів. Назвемо імена Сірано де Бержерака, Фонтенеля, Гюйгенса, Вольтера. Ці твори, іноді блискучі за формою і містять глибокі думки (особливо це відноситься до Вольтеру), були абсолютно умоглядними.
Геніальний російський вчений М.В. Ломоносов був переконаним прихильником ідеї про множинність населених світів. Тих же поглядів дотримувалися такі великі філософи і вчені, як Кант, Лаплас, Гершель. Можна сказати, що ця ідея отримала повсюдне поширення, і майже не було вчених або мислителів, які виступали б проти неї. Лише окремі голоси застерігали проти уявлення, що життя, в тому числі розумна, поширена на всіх планетах ... В кінці XIX в. відомий астроном В. Пікерінг переконано доводив, що на поверхні Місяця спостерігаються масові міграції комах, що пояснюють спостережувану мінливість окремих деталей місячного ландшафту ... Зауважимо, що в порівняно недавні часи ця гіпотеза, стосовно до Марса, відродилася знову ...
До якої міри загальноприйняті були в XVIII в. і першій половині XIX ст. уявлення про повсюдне поширення розумного життя, видно на наступному прикладі. Знаменитий англійський астроном В. Гершель вважав, що Сонце жиле, а сонячні плями - це просвіти в сліпуче яскравих хмарах, що огортає темну поверхню нашого світила. Через ці «просвіти» уявні жителі Сонця можуть милуватися зоряним небом ... До речі, зазначимо, що великий Ньютон також вважав Сонце населеним ».
розмову вів Володимир Губарєв
Спеціально для Сторіччя
Радянський астроном, чл.-кор. АН СРСР (1976). Р. в Москві. У 1955 закінчив Московський ун-т. Після закінчення аспірантури при Державному астрономічному інституті ім. П. К. Штернберга в 1959-1967 працював в цьому інституті. З 1967 працює в Ін-ті космічних досліджень АН СРСР (зав. Лабораторією, заст. Директора з наукової роботи).
Основні наукові роботи відносяться до експериментальної і теоретичної астрофізики і радіоастрономії. Вперше розрахував і показав можливість спостереження нового класу радіоліній - рекомбінаційних, обумовлених переходами між дуже високими рівнями. Ці лінії незабаром були виявлені і стали потужним засобом дослідження фізичних умов у газових туманностях. Досліджуючи проблему виникнення магнітного поля в залишках спалахів наднових, зокрема в Крабовидної туманності, Кардашев в 1964, ще до відкриття пульсарів, прийшов до висновку, що знаходиться в центральній частині Крабовидной туманності дуже компактний радиоисточник є сверхнамагніченной бистровращающейся нейтронної зіркою. Спільно з Л. І. Матвеенко і Г. Б. Шоломицький в 1965 запропонував метод радіоінтерференціонних спостережень на незалежних антенах, рознесених на міжконтинентальне відстань. Реалізація цього методу дала великий обсяг даних для дослідження радиогалактик, квазарів і джерел мазерного випромінювання. Бере участь в експериментальних дослідженнях і інтерпретації тонкої структури радіовипромінювання пульсарів (так званої мікроструктури імпульсів), при цьому досягнуте тимчасовий дозвіл складає одиниці мікросекунд. Висунув і послідовно розвиває ідею винесення радіотелескопу на орбіту (космічна радіоастрономія), що дає суттєву перевагу за основними параметрами спостережень - чутливості (за рахунок створення великих антенних полів в умовах невагомості і відсутність вітрових навантажень) і роздільної здатності (за рахунок можливості практично необмеженого збільшення бази радіоінтерферометра) і, нарешті, забезпечує захист від перешкод індустріального і атмосферного походження. Здійснював керівництво астрофізичними експериментами на першому космічному радіотелескопі діаметром 10 м (КРТ-10). Кардашев є одним з ентузіастів пошуку сигналів позаземних цивілізацій. Очолював спеціальні експерименти з рознесеними антенами по виявленню надпотужних імпульсів позаземного радіовипромінювання. У 1979 вказав, що для пошуку штучних сигналів найбільш перспективні частоти в районі 200 ГГц (довжина хвилі 1,5 мм).
Віце-президент КОСПАР (1982-1986).
Державна премія СРСР (1980).
25 квітня 2002 виповнилося 70 років відомому російському астрофізику Н.С. Кардашева. Микола Семенович Кардашев народився в Москві. Його батько, С.К. Брике (1898-1937), до 1927 був працівником Комінтерну, а потім уповноваженим Комісії партійного контролю в Азовсько-Чорноморському краї. Мати, М.М. Кардашева (1899-198?), - член партії більшовиків з 1917 р, закінчила Вищі жіночі курси і Інститут Червоної професури. Обидва були репресовані, батько розстріляний, а мати вийшла з в'язниці лише після смерті Сталіна і до 1956 р працювала в м Муром, не маючи права жити в столиці.
Їх сина відправили в дитячий будинок, звідки його забрала сестра матері. Під час війни вона померла. З 16 років Коля жив зовсім один. Вже з 5-го класу Кардашев захоплювався астрономією і відвідував астрономічний гурток Московського планетарію, керував гуртком майбутній директор Планетарію Віктор Васильович Базикін. Саме там відбулося знайомство Кардашева з багатьма майбутніми друзями і колегами.
У 1950 р Н.С. Кардашев надійшов на астрономічне відділення Механіко-математичного факультету МДУ, яке закінчив в 1955 р Ще студентом він почав працювати під керівництвом І.С. Шкловського, тоді ще навіть не доктора наук. Вони співпрацювали аж до смерті І.С. Шкловського в 1985 р Н.С. Кардашев був зарахований в ГАІШ на посаду старшого лаборанта до відділу радіоастрономії, а потім вступив до аспірантури до І.С. Шкловсько. У 1963 р він блискуче захистив кандидатську дисертацію. За рішенням Вченої ради ГАІШ вона була представлена \u200b\u200bдля захисту як докторську. Через два роки Н.С. Кардашев став доктором фізико-математичних наук. У дисертації він вперше звернувся до теми генерації космічного радіовипромінювання релятивістськими електронами з різним енергетичним спектром з урахуванням поступового зміни енергії електронів. Крім того, в дисертації було розглянуто питання про можливість виявлення в радіодіапазоні рекомбінаційних ліній атомарного водню на високих рівнях (ридберговских лінії). Незабаром ці лінії виявили в сантиметровому діапазоні на вітчизняному радіотелескопі РТ-22 Радіоастрономічної станції ФІАН в Пущино Р.Л. Сороченко з співробітниками (Земля і Всесвіт, 2000., 3). Ця робота, через багато років удостоєна Державної премії, стала фундаментом цілого напряму в радіоастрономії, тому що відкрила перспективи спостереження іонізованого водню в Галактиці. Перш радіоастрономічними методами можна було дослідити в лінії 21 см тільки області холодного нейтрального водню. Згодом, грунтуючись на піонерських роботах Н.С. Кардашева, в космосі знайшли високозбуджених лінії гелію і вуглецю. У 1964 р, за три роки до відкриття радіопульсаров, Н.С. Кардашев фактично передбачив їх існування, розглянувши колапс замагніченій зірки зі збереженням її магнітного моменту. Ці роботи зробили його ім'я широко відомим серед радіоастрономів усього світу.
У 1965 р Н.С. Кардашев спільно Л.І. Матвеенко і Г.Б. Шоломицький запропонував ідею принципово нового радіоінтерферометра з незалежної протоколами на декількох антенах, рознесених на великі відстані. Це допомогло отримати раніше немислиме кутовий дозвіл, що перевищує в десятки тисяч разів дозвіл оптичних телескопів при рознесенні антен на міжконтинентальні відстані. Нова ідея була незабаром реалізована на декількох зарубіжних радіотелескопах. Сьогодні саме такий тип радіоінтерферометра - основний при дослідженні активних ядер галактик, квазарів, активних зоряних систем і мазерних джерел в зонах зореутворення в нашій Галактиці. Уже виведений на орбіту 12 лютого 1997 року та успішно працює 4 роки наземно-космічний інтерферометр, одна з антен якого (діаметр 8 м) знаходиться на ШСЗ "Haruka" (Японія). Н.С. Кардашев - науковий керівник Російського (і міжнародного) перспективного наземно-космічного проекту "Радіоастрон" з антеною діаметром 10 м на високоапогейну супутнику (Земля і Всесвіт, 2000., 4). Реалізація проекту "Радіоастрон" дозволить впритул підійти по кутовому дозволу до "центральної машині" в активних ядрах галактик.
Спільно з нинішнім членом-кореспондентом РАН В.І. Чую Н.С. Кардашев проводив піонерські роботи з дослідження низькочастотного космічного радіовипромінювання на перших вітчизняних міжпланетних станціях, що запускаються на Марс і Венеру на початку 60-х рр. З ініціативи Н.С. Кардашева і І.С. Шкловського був підготовлений і здійснений космічний експеримент "Релікт" на ШСЗ "Прогноз-9", в результаті якого отримана повна карта неба на довжині хвилі 8 мм з кутовим дозволом 70 (1983 р). Мета цього і подібних зарубіжних експериментів - вивчення анізотропії реліктового випромінювання на кутових масштабах від градусів до декількох кутових хвилин. Космологи тепер можуть досліджувати історію раннього Всесвіту починаючи від сотні тисяч років після Великого вибуху.
Н.С. Кардашев разом з академіком Ю.Н. Парійським (однокласником по навчанню в Університеті) стояв біля витоків проектування і створення РАТАН-600 (Земля і Всесвіт, 1988, 6) - найбільшого в світі кільцевого радіотелескопу діаметром 600 м (станиця Зеленчукская, Північний Кавказ). На цьому телескопі виконано багато цікавих робіт в області дослідження Сонця, галактик, реліктового космологічного випромінювання і ін.
Н.С. Кардашев висунув багато оригінальних ідей в області природи та еволюції активних ядер галактик, квазарів, природи темного невидимого речовини і космологічних моделей. Для вирішення космологічних задач він (спільно з Ю. М. Парійським) розглянув варіант космічного інтерферометра з базами порядку 1 а.о. для вимірювання кривизни хвильового фронту від далеких позагалактичних об'єктів. Це дає можливість вимірювати відстані методом "тригонометричних паралаксів" аж до кордонів спостережуваного Всесвіту.
Н.С. Кардашев - один з основоположників наукового вивчення проблеми пошуку і встановлення зв'язку з позаземними цивілізаціями (проблемами SETI). Йому належить ідея про існування цивілізацій на різних технологічних рівнях, зокрема, значно перевищують рівень земної цивілізації. Він навіть розглянув варіанти використання такими цивілізаціями енергетичних ресурсів центральної зірки з можливістю встановлення космічної радіозв'язку на галактичні і метагалактіческом відстані.
У 1967 р відділ І.С. Шкловського перевели з ГАІШ МГУ в щойно створений Інститут космічних досліджень (ІКД) АН СРСР, його першим директором став академік Г.І. Петров, де Н.С. Кардашев очолив лабораторію космічної радіоастрономії в відділі 3 ІКД АН СРСР. У 1967 році при активній підтримці І.С. Шкловського, академіків В.Л. Гінзбурга і Я.Б. Зельдовича Н.С. Кардашев був обраний в члени-кореспонденти Академії наук. Незабаром Н.С. Кардашев став заступником директора ІКД, яким до цього часу керував академік Р.З. Сагдеев. Н.С. Кардашев керував роботами по створенню космічного інтерферометра і будівництва 70-м радіотелескопа на плато Суфа в Узбекистані.
Після передчасної смерті завідувача відділом І.С. Шкловського в 1985 р ставлення адміністрації ІКД до відділу астрофізики змінилося, тому що Інститут був орієнтований головним чином на планетні і геофізичні дослідження. Тематикою по рентгенівської та гамма-астрономії зайнявся новий відділ на чолі з майбутнім академіком Р.А. Сюняева. Н.С. Кардашева звільнили з посади заступника директора ІКД, і постало питання про переведення відділу Шкловського (в цей час їм завідував В.І. Слиш) в Фізичний інститут АН ім. П.Н. Лебедєва, директором якого тоді був академік М.В. Келдиш. Ця ідея знайшла активну підтримку у відділенні загальної фізики і астрономії АН, і 3 травня 1990 р перехід в ФІАН відбувся. Велика частина співробітників відділу 3 влилася у утворене відділення "Астрокосмічний Центр ФІАН", куди увійшла і Радіоастрономічна станція ФІАН в м Пущино. Н.С. Кардашев одностайно був обраний його директором, яким і залишається в даний час.
У 1994 р Н.С. Кардашев обраний дійсним членом Академії наук Росії. Після відходу з поста голови Ради по радіоастрономії академіка В.А. Котельникова головою був обраний М.С. Кардашев. Після об'єднання всіх астрономічних Рад в єдиний Рада Н.С. Кардашев стає його головою. У період з 1997 по 2002 Микола Семенович - заступник академіка-секретаря Відділення загальної фізики і астрономії. На цих постах він бере активну участь в організації Російських і міжнародних конференцій і нарад. Крім того, він активно працює в Міжнародному астрономічному союзі, стояв біля витоків утворення Російського астрономічного товариства. Протягом двох скликань Н.С. Кардашев був віце-президентом КОСПАР.
Н.С. Кардашев багато сил приділяє видання та редагування літератури по радіоастрономії, з його ініціативи, зокрема, вийшли в світ книги, присвячені наукової та педагогічної діяльності його вчителя І.С. Шкловського. Його творчий доробок складає понад сотні наукових статей в найпрестижніших вітчизняних і міжнародних журналах і працях конференцій. Його статті широко цитуються і обговорюються світовою спільнотою астрономів. У Миколи Семеновича багато учнів, які стали кандидатами і докторами наук. Він двічі удостоєний Державної премії СРСР.
Всі, хто працює з ним, починаючи зі студентів і закінчуючи його соратниками по півстолітньої наукової роботи, високо цінують в ньому відданість науці, оригінальність мислення, високу чесність і принциповість. Безкорисливість, доброзичливість і готовність Миколи Семеновича прийти на допомогу створили йому високий авторитет і повагу серед колег.
Незважаючи на свій солідний ювілей, Н.С. Кардашев залишається таким же ентузіастом нових ідей і їх генератором, яким він був на початку своєї блискучої кар'єри. Напевно тому вчитель і старший друг
І.С. Шкловський називав його жартома "щасливчиком". Наука, по-видимому, любить безмежно відданих їй людей, яким, без сумніву, є ювіляр.
Редколегія та редакція журналу "Земля і Всесвіт" від себе і від імені своїх читачів бажає академіку Миколі Семеновичу Кардашева здоров'я, довгих років життя, плідної роботи, успішних космічних експериментів і відданих науці талановитих учнів.
Микола Кардашев, астрофізик, академік РАН, директор Астрокос-Мічес - кого центру ФІАН
Минулого літа почався один з наймасштабніших проектів з вивчення Всесвіту. Він заснований на даних, отриманих з російського радіотелескопу, запущеного в космос, а також з багатьох обсерваторій і радіотелескопів в Росії, Німеччині, Італії, США, Японії, Нідерландах, на Україні і в інших країнах. З їхньою допомогою вчені сподіваються отримати унікальні дані про будову Всесвіту. У тому числі є шанс виявити так звані кротові нори - тунелі в інший простір. -Автор ідеї і керівник проекту - корифей російської астрофізики Микола Кардашев.
Розкажіть, в якій стадії зараз «Радіо - астрон»? Які дані вже отримані?
Отримано вже дуже багато, багато є цікавого, але поки результати не опубліковані, я розповісти про них не зможу. Можу тільки сказати, що ми вже виявили «міжзоряний интерферометр» - явище, пов'язане з тим, що поширюються в міжзоряному середовищі радіохвилі приходять до нас з невеликою затримкою, проходячи через газопилові космічні хмари.
Яких результатів ви самі чекаєте найбільше? Відповіді на які питання вам було б цікавіше за все отримати?
Для мене найцікавіше пов'язане з дослідженням позагалактичних джерел радіовипромінювання. Хотілося б отримати зображення найближчих околиць надмасивних чорних дір у ядрах галактик, зрозуміти, що відбувається біля самого горизонту їх видимості: там можуть бути -обнаружени якісь дуже незвичайні явища. Адже є припущення, що чорні діри пов'язують наш Всесвіт з іншими вселеними, іншими просторами.
У нас взагалі дуже багато теоретичних припущень, а дані, отримані «-Радіоастроном», допоможуть в них розібратися. Перш за все, ми сподіваємося отримати -Нарешті прямі докази існування чорних дір в ядрах галактик. Роздільна здатність «Радіоастрон» підійшла дуже близько до розмірів таких чорних дір. Адже раніше ми бачили струмінь речовини, імовірно висмоктує з зірок чорною дірою, але кутовий дозвіл -телескоп не дозволяла простежити,-куди ця речовина падає. Сподіваюся, з допомогою «-Радіоастрона» ми зможемо простежити, як речовина потрапляє в чорну діру і прискорюється до надвисоких енергій. А найголовніше - яка форма того судини, куди падає речовина.
Це щось на зразок воронки?
Там теж різні припущення - все ще залежить від того, нерухома чорна діра або обертається. У другому випадку у неї -будет два полюси. Ми можемо отримати і прямі докази існування «кротячих нір» в інші світи.
А як просувається робота над проектом «Мілліметрон», унікальним телескопом, розрахованим на прийом коротких радіохвиль?
Зараз йде детальне конструювання -телескоп і всієї апаратури для цього проекту. Протягом двох років ми зробимо тестову модель телескопа і приступимо до випробувань. А потім ми сподіваємося відновити будівництво вітчизняного телескопа, -який з самого початку призначався для цього проекту. Цей телескоп почали будувати ще 30 років тому в горах Узбекистану, близько -Самарканда, а потім заморозили наполовину побудований.
Наскільки ви задоволені резонансом, який «Радіоастрон» отримав серед -Науково громадськості і в пресі?
Ми відчуваємо дуже великий інтерес всього міжнародного наукового співтовариства. -Наприклад, Китай настільки зацікавився цим проектом, що планує будівництво свого аналога. У пресі зараз уваги менше, ніж було при запуску телескопа, але це зрозуміло: поки немає публікацій про -Відкритий.
І коли їх чекати?
Я думаю, публікації про перші відкриття з'являться через кілька місяців.
За даними ВЦИОМ
Микола Кардашев
Астрофізик, академік РАН, директор Астрокосмічного центру ФІАН.
Його ім'я називалося найчастіше експертами як ВЦВГД, так і «Російського репортера». Кардашев відомий не тільки як академічний вчений, але і як організатор амбітних наукових програм. Влітку минулого року стартував проект «Радіоастрон» (вивчення Всесвіту за допомогою космічного телескопа і мережі наземних обсерваторій, які працюють в єдиній системі). Вважається, що це найуспішніший і наймасштабніший науково-космічний проект Росії за останні роки.
Анатолій Черепащук
Астрофізик, академік РАН, директор -ГАІШ імені П. К. Штернберга.
Черепащук - послідовний борець за раціональне знання та просвіта. Свого часу він підписав «лист десяти академіків», що закликає обмежити вплив церкви на освіту. Він також активно виступає за повернення предмета «Астрономія» в обов'язкову шкільну програму. В ході експертного опитування відзначалася роль Черепащук у відновленні Московського планетарію.
Віктор Данилов-Данільян
Економіст, еколог, член-кореспондент РАН.
Область його інтересів - економіка природокористування, економіко-матема - тичні моделювання, теорія сталого розвитку. У числі його досягнень останнього часу експерти назвали «розробку теорії управління водними ресурсами в умовах невизначеності». Вважає, що Росія може стати одним з провідних гравців на майбутньому глобальному ринку водних ресурсів, Якщо «вистачить мудрості».
Володимир Фортів
Фізик, академік РАН, директор Об'єднаного інституту високих температур РАН.
Фортів відомий не тільки як фізик, а й як науковий чиновник (він був міністром науки, головою Російського фонду фундаментальних досліджень і т. Д.). При цьому про нього шанобливо відгукуються як консерватори, так і опозиціонери від наукової спільноти. В якості альтернативи нинішньому главі Академії наук Володимир Фортов сприймається як найбільш прийнятний варіант.
Фелікс Митрофанов
Геолог, академік РАН, головний науковий співробітник Геологічного інституту Кольського наукового центру РАН.
Його основне досягнення - відкриття на північному заході Росії величезних платинових родовищ, які вже забезпечили країні сотні тонн дорогоцінних металів. Крім того, -Мітрофанов дуже допоміг сучасної російської геології, не надто щедро фінансується, розробивши ефективні методи розвідки без буріння.
Опитування «РР»
Володимир Скулачов
Біохімік, академік РАН.
Скулачов вже давно займається проблемою старіння та продовження життя. Цього року його розробки нарешті дійшли до -аптечних полиць: в продаж надійшов препарат «Візомітін», що запобігає хвороби очей. Втім, вчений вважає, що це лише -початок рішення фундаментального завдання по створенню «таблетки від старості», і попереджає, що не варто замість неї пити бульбашками його очні краплі.
Олександр Марков
Біолог, провідний -науковий співробітник Інституту палеонтології РАН.
У минулому році Марков став лауреатом премії «Просвітитель» - головної російської нагороди в -області науково-попу - лярной літератури. Його двотомник «Еволюція людини» витримав уже кілька перевидань і став свого роду знаком відродження вітчизняного научпопа.
Борис Штерн
Фізик, головний редактор газети «Троїцький варіант».
Штерн - один з представників -Незалежні російського наукового співтовариства. Його критика офіційних рішень відрізняється спокійною інтонацією. Він був одним з організаторів науково-освітньої -Колони під час -Останні «маршів мільйонів». Багато хто сподівається, що поява цієї колони означає можливість переходу протесту з нервово-політич - кого в соціально змістовне русло.
Рашид Сюняєв
Астрофізик, академік РАН.
Працюючи паралельно в Росії і Німеччині, серед наших вчених Сюняєв займає одне з перших місць за кількістю присуджених міжнародних нагород, включаючи найпрестижніші. -Наприклад, в цьому році він отримав премію Бенджаміна Франкліна за «фундаментальний внесок в розуміння ранньому Всесвіті і властивостей чорних дір».
Степан і Олександр Соболєва
Геологи.
Степан - геофізик, зараз працює в -Потсдаме. Олександр - геохімік, -співробітникам ГЕОХІ ім. Вернадського. Не так давно в престижному журналі Nature була опублікована їх стаття про масове вимирання -Живий організмів, що трапилося 250 мільйонів років тому. За їхньою версією рослини і тварини загинули через гігантський виверження розпеченої речовини, що стався на території нинішньої Сибіру.
Ти - не раб!
Закритий освітній курс для дітей еліти: "Істинне облаштування світу".
http://noslave.org
Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії
| Кардашов Микола Семенович | |
| Помилка Lua в Модуль: Wikidata на рядку 170: attempt to index field "wikibase" (a nil value). | |
| Дата народження: | |
|---|---|
| Дата смерті: |
Помилка Lua в Модуль: Wikidata на рядку 170: attempt to index field "wikibase" (a nil value). |
| Місце смерті: |
Помилка Lua в Модуль: Wikidata на рядку 170: attempt to index field "wikibase" (a nil value). |
| Країна: |
СРСР, Росія |
| Галузь наукових інтересів | |
| Місце роботи: | |
| Наукова ступінь: |
Помилка Lua в Модуль: Wikidata на рядку 170: attempt to index field "wikibase" (a nil value). |
| Вчене звання: |
Помилка Lua в Модуль: Wikidata на рядку 170: attempt to index field "wikibase" (a nil value). |
| Альма-матер: | |
| Науковий керівник: |
Помилка Lua в Модуль: Wikidata на рядку 170: attempt to index field "wikibase" (a nil value). |
| Відомі учні: |
Помилка Lua в Модуль: Wikidata на рядку 170: attempt to index field "wikibase" (a nil value). |
| Відомий як: |
Помилка Lua в Модуль: Wikidata на рядку 170: attempt to index field "wikibase" (a nil value). |
| Відома як: |
Помилка Lua в Модуль: Wikidata на рядку 170: attempt to index field "wikibase" (a nil value). |
| Нагороди і премії: | |
| сайт: |
Помилка Lua в Модуль: Wikidata на рядку 170: attempt to index field "wikibase" (a nil value). |
| підпис: |
Помилка Lua в Модуль: Wikidata на рядку 170: attempt to index field "wikibase" (a nil value). |
| [[Помилка Lua в Модуль: Wikidata / Interproject на рядку 17: attempt to index field "wikibase" (a nil value). | Твори]] в Вікіджерела | |
| Помилка Lua в Модуль: Wikidata на рядку 170: attempt to index field "wikibase" (a nil value). | |
Кардашов Микола Семенович (Нар. 25 квітня) - радянський і російський учений, фахівець в галузі експериментальної та теоретичної астрофізики, академік РАН (); директор Астрокосмічного центру ФІАН (з 1990 року); праці з експериментальної та теоретичної астрофізики, радіоастрономії; лауреат Державної премії СРСР (,), доктор фізико-математичних наук.
біографія
шкала Кардашова
Кардашов Микола Семенович висунув припущення про те, що стадії позаземних цивілізацій Всесвіту можна класифікувати за рівнем споживання енергії. Він розділив всі можливі цивілізації на три групи:
- Цивілізації I типу: ті, хто збирає планетарну енергію, повністю використовуючи падаючий на планету сонячне світло. Вся енергія планети знаходиться у них під контролем.
- Цивілізація II типу: ті, хто повністю використовує енергію свого світила, що робить їх в 10 млрд раз могутніше цивілізації I типу.
- Цивілізації III типу: ті, хто може користуватися енергією цілої галактики, що робить їх в 10 млрд раз могутніше цивілізацій II типу. Кожна з цих цивілізацій колонізувала мільярди зоряних систем і здатна використовувати енергію чорної діри в центрі своєї галактики.
Кардашов Микола Семенович вважає, що будь-яка цивілізація, енергетичне споживання якої зростає з помірною швидкістю (кілька відсотків на рік), буде стрімко переходити з одного ступеня на іншу, такий перехід забере у неї від декількох тисяч до декількох десятків тисяч років.
нагороди
Напишіть відгук про статтю "Кардашов Микола Семенович, Микола Семенович"
Примітки
література
- Колчинский І.Г., Корсунь А.А., Родрігес М.Г. Астрономи: Біографічний довідник. - 2-е изд., Перераб. і доп .. - Київ: Наукова думка, 1986. - 512 с.
посилання
- на офіційному сайті РАН
- , Журнал «Земля і Всесвіт» № 3/2002
- , Кардашов Микола Семенович Микола Семенович
Для поліпшення цієї статті бажано:
|
Уривок, що характеризує Кардашов Микола Семенович, Микола Семенович
Ми з хлопцями, як завжди, розділилися парами і пішли хто куди. Дуже скоро я відчула, що якийсь час йду вже одна. Не можу сказати, що це мене налякало (ліси я не боялася взагалі), але стало якось не по собі від дивного почуття, що за мною хтось спостерігає. Вирішивши не звертати на це уваги, я продовжувала спокійно збирати свої гриби. Але поступово почуття спостереження посилювалося і це вже ставало мало приємним.Я зупинилася, заплющила очі і спробувала зосередитися, щоб спробувати побачити того, хто це робив, як раптом ясно почула чийсь голос, який сказав: - Правильно ... - І мені чомусь здалося, що він пролунав не зовні, а тільки лише в моїй голові. Я стояла посередині маленької галявини і відчувала, що повітря навколо мене почав сильно вібрувати. Прямо переді мною з'явився сріблясто-блакитний, прозорий мерехтливий стовп і поступово в ньому ущільнився людська фігура. Це був дуже високий (за людськими мірками) і потужний сивий чоловік. Я чомусь подумала, що він до смішного схожий на статую нашого бога Перкунас (Перун), для якого у нас на Святій Горі в ніч 24 червня кожна рік розпалювали багаття.
До речі, це був дуже красиве старовинне свято (не знаю, чи існує він до сих пір?), Який зазвичай тривав до самої зорі, і який дуже любили всі, незалежно від віку і смаку. На нього завжди збиралися майже всім містом і, що було абсолютно неймовірно - на цьому святі ніколи не помічалося ніяких негативних інцидентів, незважаючи на те, що все відбувалося в лісі. Мабуть краса звичаїв відкривала навіть самі черстві людські душі добру, тим же самим закриваючи двері для будь-яких назріваючих агресивних думок або дій.
Зазвичай, на Святій Горі всю ніч безперервно горіло багаття, в хороводах звучали старовинні пісні, і все це разом сильно нагадувало надзвичайно красиву фантастичну казку. Сотні закоханих пускалися вночі шукати в лісі квітучий квітка папороті, бажаючи заручитися його магічним обіцянкою бути «найщасливішими і обов'язково назавжди» ... А самотні молоді дівчата, загадавши бажання, опускали в річку Нямунас сплетені з квітів вінки, посередині кожного з яких горіла свічка. Таких вінків опускалося безліч, і річка на одну ніч ставала схожою на дивно красиву, м'яко мерехтливу відблисками сотень свічок, небесну дорогу, по якій, створюючи тремтячі золотисті тіні, пливли низки добрих золотистих привидів, дбайливо несуть на своїх прозорих крилах чужі бажання Богу Любові ... І ось там же, на Святій Горі, до сих пір стоїть статуя бога Перкунаса, на яку так схожий був мій несподіваний гість.
Блискуча фігура, не торкаючись ступнями землі, «підпливла» до мене, і я відчула дуже м'яке, теплий дотик.
- Я прийшов відкрити для тебе Двері, - знову почувся голос в моїй голові.
- Двері - куди? - запитала я.
- У Великій Світ, - прозвучала відповідь.
Він простягнув світиться руку до мого лобі і я відчула дивне відчуття легкого «вибуху», після якого з'явилося почуття і справді схоже на відкривається двері ... яка, до того ж, відкривалася прямо у мене на лобі. Я побачила дивовижної краси, схожі на величезних різнокольорових метеликів, тіла, що виходили з самого центру моєї голови ... Вони шикувалися навколо і, прив'язані до мене найтоншої сріблястою ниткою, створювали дивно барвистий незвичайний квітка... З цієї «нитки» в мене вібруючи вливалася тиха і якась «неземна» мелодія, яка викликала в душі почуття спокою і повноти.
На якусь мить я побачила безліч прозорих людських фігур, що стоять навколо, але вони все чомусь дуже швидко зникли. Залишився тільки мій перший гість, який все ще торкався рукою мого чола і від його дотику в моє тіло текло дуже приємне «звучить» тепло.
- Хто вони? - запитала я, показуючи на «метеликів».
- Це ти, - знову прозвучала відповідь. - Це ти вся.
Я не могла зрозуміти, про що він говорить, але якимось чином знала, що від нього йде справжнє, чисте і світле Добро. Раптом дуже повільно всі ці незвичайні «метелики» почали «танути» і перетворилися в дивовижний, блискучий всіма кольорами веселки зоряний туман, який став поступово втікати назад в мене ... З'явилося глибоке почуття завершеності і чогось ще, що я ніяк не могла зрозуміти, а тільки лише дуже сильно відчувала всім своїм нутром.
- Будь обережна, - сказав мій гість.
- Обережна в чому? - запитала я.
- Ти народилася ... - була відповідь.
Його висока фігура початку коливатися. Поляна закрутилася. А коли я відкрила очі, на превеликий жаль, мого дивного незнайомця вже ніде не було. Один з хлопчаків, Ромас, стояв навпроти мене і спостерігав за моїм «пробудженням». Він запитав, що я тут роблю і збираюся я збирати гриби ... Коли я запитала його скільки зараз час, він здивовано на мене подивившись відповів і я зрозуміла, що все, що зі мною сталося, зайняло всього лише кілька хвилин! ..
Я встала (виявилося, що я сиділа на землі), обтрусився і вже зібралася йти, як раптом звернула увагу на досить дивну деталь - вся галявина навколо нас була зеленою !!! Такий же дивовижно зеленою, як якщо б ми знайшли її ранньою весною! І яке ж було наше спільне здивування, коли ми раптом звернули увагу, що на ній звідкись з'явилися навіть гарні весняні квіти! Це було абсолютно приголомшливо і, на жаль, абсолютно незрозуміло. Найімовірніше, це було якесь «побічна» явище після приходу мого дивного гостя. Але ні пояснити, ні хоча б зрозуміти цього, на жаль, я тоді ще не могла.
Кардашов Микола Семенович (Нар. 25 квітня) - радянський і російський учений, фахівець в галузі експериментальної та теоретичної астрофізики, академік РАН (); директор Астрокосмічного центру ФІАН (з 1990 року); праці з експериментальної та теоретичної астрофізики, радіоастрономії; лауреат Державної премії СРСР (,), доктор фізико-математичних наук.
біографія
шкала Кардашова
Кардашов Микола Семенович висунув припущення про те, що стадії позаземних цивілізацій Всесвіту можна класифікувати за рівнем споживання енергії. Він розділив всі можливі цивілізації на три групи:
- Цивілізації I типу: ті, хто збирає планетарну енергію, повністю використовуючи падаючий на планету сонячне світло. Вся енергія планети знаходиться у них під контролем.
- Цивілізація II типу: ті, хто повністю використовує енергію свого світила, що робить їх в 10 млрд раз могутніше цивілізації I типу.
- Цивілізації III типу: ті, хто може користуватися енергією цілої галактики, що робить їх в 10 млрд раз могутніше цивілізацій II типу. Кожна з цих цивілізацій колонізувала мільярди зоряних систем і здатна використовувати енергію чорної діри в центрі своєї галактики.
Кардашов Микола Семенович вважає, що будь-яка цивілізація, енергетичне споживання якої зростає з помірною швидкістю (кілька відсотків на рік), буде стрімко переходити з одного ступеня на іншу, такий перехід забере у неї від декількох тисяч до декількох десятків тисяч років.
нагороди
Напишіть відгук про статтю "Кардашов Микола Семенович, Микола Семенович"
Примітки
література
- Колчинский І.Г., Корсунь А.А., Родрігес М.Г. Астрономи: Біографічний довідник. - 2-е изд., Перераб. і доп .. - Київ: Наукова думка, 1986. - 512 с.
посилання
- на офіційному сайті РАН
- , Журнал «Земля і Всесвіт» № 3/2002
- , Кардашов Микола Семенович Микола Семенович
Уривок, що характеризує Кардашов Микола Семенович, Микола Семенович
- Хороша, ma chere, фігура квартального, - закричав граф, помираючи від сміху.- Ах, жах який! Чому тут сміятися, граф?
Але пані мимоволі сміялися і самі.
- Насилу врятували цього нещасного, - продовжувала гостя. - І це син графа Кирила Володимировича Безухова так розумно бавиться! - додала вона. - А говорили, що так добре вихований і розумний. Ось все виховання закордонне куди довело. Сподіваюся, що тут його ніхто не прийме, не дивлячись на його багатство. Мені хотіли його уявити. Я рішуче відмовилася: у мене дочки.
- Чому ви говорите, що ця молода людина так багатий? - запитала графиня, нахиляючись від дівчат, які негайно ж зробили вигляд, що не слухають. - Адже у нього тільки діти з перелюбу. Здається ... і П'єр незаконний.
Гостя махнула рукою.
- У нього їх двадцять незаконних, я думаю.
Княгиня Анна Михайлівна втрутилася в розмову, мабуть, бажаючи виказати свої зв'язки і своє знання всіх світських обставин.
- Ось в чому справа, - сказала вона значно і теж полушопотом. - Репутація графа Кирила Володимировича відома ... Дітям своїм він і рахунок втратив, але цей П'єр улюблений був.
- Як старий був хороший, - сказала графиня, - ще минулого року! Найкрасивіше чоловіки я не бачила.
- Тепер дуже змінився, - сказала Ганна Михайлівна. - Так я хотіла сказати, - продовжувала вона, - за дружиною прямої спадкоємець всього маєтку князь Василь, але П'єра батько дуже любив, займався його вихованням і писав государю ... так що ніхто не знає, коли він помре (він такий поганий, що цього чекають кожну хвилину, і Lorrain приїхав з Петербурга), кому дістанеться це величезні статки, П'єру або князю Василю. Сорок тисяч душ і мільйони. Я це дуже добре знаю, бо мені сам князь Василь це говорив. Та й Кирило Володимирович мені доводиться троюрідним дядьком по матері. Він і хрестив Борю, - додала вона, ніби не приписуючи цій обставині ніякого значення.
- Князь Василь приїхав в Москву вчора. Він їде на ревізію, мені говорили, - сказала гостя.
- Так, але, entre nous, [між нами,] - сказала княгиня, - це привід, він приїхав власне до графу Кирилові Володимировичу, дізнавшись, що він такий поганий.
- Однак, ma chere, це славна штука, - сказав граф і, помітивши, що старша гостя його не слухала, звернувся вже до панночкам. - Хороша фігура була у квартального, я уявляю.
І він, уявивши, як махав руками квартальний, знову зареготав звучним і басистим сміхом, коливалася все його повне тіло, як сміються люди, завжди добре їли і особливо пили. - Так, будь ласка же, обідати до нас, - сказав він.
Запала мовчанка. Графиня дивилася на гостю, приємно посміхаючись, втім, не приховуючи того, що ні засмутиться тепер анітрохи, якщо гостя підніметься і поїде. Дочка гості вже оговтується плаття, запитально дивлячись на матір, як раптом із сусідньої кімнати почувся біг до дверей кількох чоловічих і жіночих ніг, гуркіт зачепленого і поваленого стільця, і в кімнату вбігла тринадцятирічна дівчинка, запахнув що то короткою серпанкових юбкою, і зупинилася посередині кімнати. Очевидно було, вона ненавмисно, з нерозрахованих бігу, заскочила так далеко. У дверях в ту ж хвилину здалися студент з малиновим коміром, гвардійський офіцер, п'ятнадцятирічна дівчинка і товстий рум'яний хлопчик у дитячій курточці.
Граф схопився і, розгойдуючись, широко розставив руки навколо втекла дівчинки.
- А, ось вона! - сміючись закричав він. - Іменинниця! Ma chere, іменинниця!
- Ma chere, il y a un temps pour tout, [Мила, на все є час,] - сказала графиня, прикидаючись строгою. - Ти її все балуєш, Elie, - додала вона чоловікові.
- Bonjour, ma chere, je vous felicite, [Здрастуйте, моя мила, вітаю вас,] - сказала гостя. - Quelle delicuse enfant! [Яке чарівне дитя!] - додала вона, звертаючись до матері.
Чорноока, з великим ротом, негарна, але жива дівчинка, з своїми дитячими відкритими плічками, які, стискаючись, рухалися в своєму корсажі від швидкого бігу, з своїми збився тому чорними кучерями, тоненькими оголеними руками і маленькими ніжками в мереживних панталончиках і відкритих черевичках, була в тому милому віці, коли дівчинка вже не дитина, а дитина ще не дівчина. Вивернувшись від батька, вона підбігла до матері і, не звертаючи ніякої уваги на її суворе зауваження, сховала своє червоне обличчя в мереживах материної мантильї і засміялася. Вона сміялася чому то, тлумачачи уривчасто про ляльку, яку вийняла з під спіднички.
- Бачите? ... Лялька ... Мімі ... Бачите.
І Наташа не могла більше говорити (їй все смішно здавалося). Вона впала на матір і розреготалася так голосно і дзвінко, що все, навіть манірна гостя, проти волі засміялися.
- Ну, мабуть, піди з своїм виродком! - сказала мати, удавано сердито відштовхуючи дочка. - Це моя менша, - звернулася вона до гості.
Наташа, відірвавши на хвилину обличчя від мереживний косинки матері, глянула на неї знизу крізь сльози сміху і знову заховала обличчя.
Гостя, примушена милуватися сімейна сцена, вважала за потрібне прийняти в ній яке-небудь участь.
- Скажіть, моя мила, - сказала вона, звертаючись до Наталки, - як же вам доводиться ця Мімі? Дочка, вірно?
